gallery/444
gallery/256887

      В Організації оборонних досліджень Індії синтезували наймогутнішу на землі вибухову речовину неядерного типу. Розробили її в індійських лабораторіях в малих кількостях. Речовина називається Indian CL-20. Фахівці відзначили, що ICL-20 в 15 разів могутніша октогену, і в 60 разів гексогену! У перспективі очікується, що речовина замінить октоген та гексоген в снарядах, бомбах, а також інших боєприпасах. Першими боєприпасами з новою вибуховою речовиною стануть 120-міліметрові снаряди, які використовуються в індійських танках Arjun. Очікується, що використання цієї речовини збільшить бронебійність кумулятивних зарядів на 30%. При цьому розміри снаряда не будуть збільшені.Крім того, фахівці прогнозують, що індійські збройні сили почнуть застосовувати ICL-20 в найближчому майбутньому. Недоліком речовини є дороге виробництво. Синтезування одного кілограма ICL-20 коштує, приблизно, півтори тисячі доларів (70 тисяч рупій).Виробництво одного кілограма октогену в Індії коштує близько 6 тисяч рупій, а гексогену 750 рупій за кілограм. Речовина CL-20 вперше була відкрита в Каліфорнії в 1987 році.

gallery/71998049

В Індії синтезували найпотужнішу вибухову субстанцію.

Чотири хімічні елементи додали до періодичної системи

      Періодична система Менделєєва офіційно поповнилася чотирма елементами з 113, 115 , 117 і 118 порядковими номерами, повідомляється на сайті Міжнародного союзу теоретичної і прикладної хімії (IUPAC).
      Ці елементи завершили 7-й ряд періодичної таблиці елементів. Вони поки носять умовні найменування: Унунтрітій (ununtrium – Uut), Унунпентій (ununpentium – Uup), Унунсептій (ununseptium – Uus) і Унуноктій (ununoctium – Uuo), і першовідкривачі з Японії, Росії та США тепер можуть запропонувати їм постійні імена і символи.
      Всі чотири нових елементи були синтезовані штучно. У природі не існує елементів важче урану, тобто з атомними номерами (числом протонів в ядрі атома) більше 92. Особлива складність в отриманні нових елементів полягала в тому, що вони розпадаються на раніше невідомі нукліди більш легких елементів, які ще тільки належить визначити.
      Творцями сто тринадцятого елемента визнано вчених з інституту RIKEN (Японія). Це перший “японський” елемент в таблиці Менделєєва.
      Право назвати елементи з атомними номерами 115, 117 і 118 належить російсько-американській групі вчених з Об’єднаного інституту ядерних досліджень у Дубні, Ліверморської національної лабораторії в Каліфорнії і Національної лабораторії Ок-Рідж в Теннессі.

gallery/новые-элементы-300x170

Корисно знати

gallery/voda

    У середині 60-х років минулого століття вчені однієї з лабораторій Східної Азії працювали над створенням новітньої зброї масового ураження. Одного разу під час наради між ними виникла бурхлива суперечка, після якої усі учасники були госпіталізовані з симптомами інтоксикації. Результати розслідування причин групового отруєння стали в науковому світі справжньою сенсацією.

Виявилося, що отруїлися ті вчені, які під час наради пили воду з графинів, що стояли на столі.
  Лабораторні дослідження показали, що хімічний склад води був дуже деформований. Тоді й виникла думка про те, що вода крім свого хімічного складу має й певну іншу невідому сучасній науці структуру.
Над цією гіпотезою почали працювати багато вчених з різних країн. Було проведено безліч різних екскрементів і досліджень.
   Так, японські вчені довели “пам’ять води”. Вода реагує на емоції і запам’ятовує їх у своїх кристалах. Така теорія зацікавила весь світ, а також багатьох інших вчених.
  В ході досліджень вчені брали воду, яка перебувала під впливом музики.   Виявилося, що її кристали мали надзвичайно гарні візерунки, а вода, яка піддалася негативним емоціям, була за словами вчених, не придатна для вживання.
   Як кажуть дослідники, водою можна зцілити або вбити.

Пам’ять води

Need to know

Гідрогель для зрощування переломів, заслужений винахід в хімічній промисловості.
 

     Біоінженери з Університету Райса створили гідрогель, який миттєво переходить з рідкого стану в полутвердий при температурі, близької до температури тіла людини, а потім руйнується з підходящою швидкістю. Гель може застосовуватися в якості підтримки для зламаних кісток або інших тканин в організмі пацієнта. При кімнатній температурі гідрогель залишається рідким, але при попаданні в тіло пацієнта він твердне і заповнює вільний простір, який пізніше заросте природною тканиною.
     Також гідрогель може застосовуватися для доставки стовбурових клітин до скелетних дефектів, що має викликати прискорену регенерацію кісткової тканини. Після виконання своїх функцій гель розкладається і виводиться з організму. Автори відкриття очікують, що гель можна буде налаштувати таким чином, щоб швидкість його розкладання відповідала різним темпам росту кістки.
                                            Джерело: http://cikavi-fakty.com.ua/cikavi-fakti-pro-ximiyu/

gallery/index

    То, что возникновение влюбленности связано с различными химическими реакциями, происходящими в нашем мозгу, доказано очень давно. Впрочем, это относится не только к влюбленности, но и ко многим другим эмоциям в от горя до счастья. Все они имеют биохимическую природу. Но участвуют в возникновении влюбленности не только сами нервные клетки, но и некоторые специфические химические соединения. Главную скрипку здесь играет фенилэтиленамин или ФЭН. Именно он отвечает за большинство физических ощущений, сопровождающих влюбленность. Кстати, это именно то вещество, которое содержится в шоколаде и из-за которого последний пользуется такой любовью многих людей (хотя они и не подозревают о существовании ФЭНа) . А ведь именно этот самый ФЭН и заставляет наше сердце биться с такой сумасшедшей скоростью, ладони потеть, зрачки расширяться и т. д.

   Кроме того, в результате влюбленности в крови повышается уровень адреналина, который ускоряет биение сердца, обостряет все чувства и вызывает ощущение общего подъема. Еще в это же время на нас воздействуют эндорфины, активизирующие иммунную систему. Именно поэтому от вашей простуды не остается и следа.
   Необычные реакции происходят в нашем мозге и во время поцелуя. В это время как мужчина, так и женщина проводят мгновенный химический анализ слюны друг друга и решают, насколько они генетически совместимы. Кроме того, женский мозг в это время мгновенно сканирует состояние иммунной системы мужчины.
   В общем, во время влюбленности наш организм начинает работать особенно активно. Именно этим и объясняется, почему влюбленные так редко болеют. Так что, кроме всего прочего, влюбленность еще и очень полезна для здоровья.
2-Фенилэтиламин («вещество любви») . При переживании чувства любви в мозге человека синтезируется 2-фенилэтиламин (РЕА) . Это вещество часто называют «веществом любви» . Как видно из формулы, это достаточно «простенькое» соединение, но зато какие вызывает эмоции! Эмоциональный подъем, возбуждение, симпатии, сексуальность, энергетический подъем. Однако это вещество в организме легко разрушается ферментом моноаминоксигеназой. Считают, что 2-фенилэтиламин синтезируется в организме на начальном периоде возникновения чувства любви. 2-Фенилэтиламин (РЕА) Содержится «вещество любви» в шоколаде (в 100 г примерно 600 мг) . Эндорфины («гормоны радости») . По мнению некоторых ученых, за развитие последующей влюбленности ответственны эндорфины, т. е. они «молекулы долговременных любовных отношений» . Известно, что действуют эндорфины на опиатные рецепторы, т. е. обладают морфиноподобным эффектом. По химической природе они представляют собой пептиды. Эндорфины вызывают анальгезию (утоляют боль) , эйфорию (поэтому их называют «гормонами радости» или «природными наркотиками») , влияют на память и способность обучаться.

gallery/6h4b6mi8m5e

Влюбленность и химия ❤

gallery/676084

Интересные факты о Нобелевской премии по химии. Нобелевская премия по химии 2015

     Самой почётной наградой за достижения в области химических наук давно уже стала Нобелевская премия по химии, которую Шведская академия наук ежегодно присуждает и вручает в Стокгольме. Данная премия является одной из пяти премий, которые завещал шведский промышленник, химик и изобретатель Альфред Нобель, умерший в 1896 году. Среди других дисциплин, отмеченных Нобелем, были физика, медицина и физиология, литература и защита мира.
     Первым лауреатом стал Якоб Хендрик ван`т Хофф, удостоившийся награды за открытие законов осмотического давления и химической динамики в растворах. Фредерик Сенгер стал единственным лауреатом, которому посчастливилось получить премию по химии дважды (в 1958 и 1980 годах). Но были и «комбинированные» дважды лауреаты – Мария Склодовская-Кюри (1903 год – физика, 1911 год – химия) и Лайнус Полинг (1954 год – химия, 1962 год – премия мира). За весь период вручения данной премии её удостоились лишь 4 женщины – уже упоминавшаяся Мария Склодовская-Кюри, затем в 1935 году Ирен Жолио-Кюри, в 1964 году Дороти Кроуфут-Ходжкин и, наконец, в 2009 году Ада Йонат. Самым молодым на момент вручения премии лауреатом стал Фредерик Жолио-Кюри (35 лет), разделивший премию с супругой. Наиболее пожилым лауреатом стал в 2002 году Джон Фенн, которому исполнилось к моменту вручения 85 лет. Из всех лауреатов премии по химии дольше всех прожил Джон Нортроп, удостоенный её в 1946 году и проживший до 96 лет. Меньше всего удалось прожить Альфреду Вернеру (53 года), но он успел заслужить высокую награду в 1913 году. В истории вручения Нобелевской премии по химии случались перерывы, в основном связанные с мировыми войнами: в 1916-17, 1919, 1924, 1933 и 1940-1942 годах.
     Нобелевская премия по химии 2015 года была присуждена Нобелевским комитетом Томасу Линделю из Швеции, Полу Мондриху (американцу) и Азизу Санкаре (американцу турецкого происхождения) за исследование механизма восстановления ДНК. Нобелевские лауреаты 2015 года смогли детально исследовать те механизмы, которые обеспечивают устойчивость генетического кода. Работавшая над этой проблемой группа учёных смогла определить, как в человеческом организме происходит репарация повреждённых цепочек ДНК, благодаря чему не искажается генетическая информация. Нобелевский комитет счёл важным подобное исследование восстановления ДНК. Этот механизм ищет и исправляет множественные повреждения, которые случаются при очередной репликации в клетке ДНК или в случае агрессивного воздействия химических или физических агентов. Если эта система перестаёт работать, то возникают тяжелые наследственные заболевания, а без неё и вовсе невозможно было бы представить существование сложных форм жизни.