gallery/444
gallery/256887

Берегите своих детей,
Их за шалости не ругайте.
Зло своих неудачных дней
Никогда на них не срывайте.

Не сердитесь на них всерьез,
Даже если они провинились,
Ничего нет дороже слез,
Что с ресничек родных скатились.

Если валит усталость с ног,
Совладать с нею нету мочи,
Ну, а к Вам подойдет сынок,
Или руки протянет дочка.

Обнимите покрепче их,
Детской лаской дорожите.
Это счастье, короткий миг,
Быть счастливыми поспешите.

Ведь растают, как снег весной,
Промелькнут дни златые эти,
И покинут очаг родной
Повзрослевшие Ваши дети.

Перелистывая альбом,
С фотографиями детства,
С грустью вспомните о былом
О тех днях, когда были вместе.

Как же будете Вы хотеть
В это время опять вернуться,
Чтоб им маленьким песню спеть,
Щечки нежной губами коснуться.

И пока в доме детский смех,
От игрушек некуда деться,
Вы на свете - счастливей всех,
Берегите ж, пожалуйста, детство...

Шановні батьки, виховуйте дітей так, щоб в один чудовий день почути:

Дякую вам за те, що давали мені чесні відповіді на важкі запитання.
Дякую вам за те, що ви завжди з розумінням відносились до мого бажання бути незалежним і давали мені свободу.
Дякую вам за те, що ви дозволяли мені робити помилки.
Дякую вам за те, що ви завжди так доброзичливо відносились до моїх друзів.
Дякую вам за те, що ви ніколи не нагадували мені про мої помилки.
Дякую вам за те, що ви пробачали мої грубі та образливі слова і зауваження.
Дякую вам за те, що намагалися давати мені більше безумовної батьківської любові, ніж грошей.
Дякую вам за те, що ви навчили мене поважати авторитет інших людей, цінувати відвертість.
Дякую вам за те, що ви виступали проти моїх хибних та неприємних вчинків, ніколи не погоджуючись з ними.

1. Прийшовши зі школи, дитині не варто приступати відразу ж до домашніх завдань. Лише пообідавши і відпочивши 1-1,5 години, можна взятися за науку.
2. Краще почати роботу з легкого, з того, що у дитини виходить швидше, а потім вже беріться за складне завдання. А інакше, взявшись за трудомістку роботу, на яку, як правило, йде багато часу, дитина швидко втратить працездатність і час.
3. Дайте можливість дитині під час занять трохи відпочити. Робіть 10 хвилинні перерви для відпочинку через 20-30 хвилин напруженої роботи. Під час перерви можна злегка підкріпитися фруктами, випити кисіль або сік. Включите улюблену музику, і нехай ваша дитина просто трохи порухається.
4. Учням старших класів перерив допускається через 40-45 хвилин роботи. Виконання відразу всього завдання без перерви не призведе до потрібного ефекту. 45 хвилин - це той час, який доросла людина здатна використовувати для напруженої роботи, не відволікаючись.
5. Підказуйте дитині, як правильно спланувати час для виконання завдань, за що в першу чергу слід взятися. І так поступово ваша дитина буде все рідше вдаватися до допомоги дорослих і почне привчати себе до самостійності.
6. Важливо пояснити дитині, що вона завжди може розраховувати на вашу допомогу, і, якщо знадобиться ваша підтримка, ви в будь-який момент зможете залишити свої домашні турботи і допомогти йому в навчанні.
7. Дитині потрібно обов'язково мати своє певне місце для занять. Якщо немає можливості користуватися цілою кімнатою, то тоді підійде і її частина. Головне - ізолювати цей куточок і облаштувати зручними меблями, які б підходили по зрісту дитини. Кухня не є тим місцем, де вашій дитині зручно буде робити уроки, якщо до того ж у цей момент ви будете займатися приготуванням вечері і переглядом телевізора. Такою «участю» можна тільки нашкодити дитині, тому що буде відволікатися його увага.
8. Освітлення організовуйте ліворуч, а якщо дитина лівша, то - праворуч. Вимкніть телевізор і комп'ютер - цей головний «помічник» у відволіканні уваги.
9. Формуйте звичку доводити розпочату справу до кінця, навіть якщо доведеться чимось жертвувати
10. Хваліть дитину за своєчасно та якісно виконане домашнє завдання
11. У старшокласників, як правило, навчального навантаження стає більше, а час на її виконання скорочується за рахунок комп'ютера і перегляду телевізора. Тому необхідно настояти на виконанні домашнього завдання в першу чергу. А потім тільки розваги та інші справи. Вимкніть телевізор та комп’ютер - цей головний «помічник» у відволіканні уваги.

Відповідайте на запитання дитини терпляче і чесно.
- Сприймайте питання і вислови дитини серйозно.
- Організуйте дитині кімнату чи куточок винятково для її справ.
- Зробіть стенд, де дитина може показувати свої роботи.
- Не сваріть дитину за безлад на столі, якщо це пов'язано з її творчим процесом.
- Покажіть дитині, що її люблять і приймають безумовно, тобто таким, який він є, а не за успіхи і досягнення.
- Доручайте своїй дитині посильні справи і турботи.
- Допоможіть їй будувати свої власні плани і ухвалювати рішення.
- Допомагайте дитині поліпшувати результати її роботи.
- Беріть вашу дитину в поїздки по цікавих місцях.
- Допомагайте дитині спілкуватися з дітьми з різних культурних шарів.
- Не порівнюйте свою дитину з іншими, указуючи при цьому на її недоліки.
- Не принижуйте свою дитину, не давайте їй відчути, що вона чимось гірше за вас.
- Привчайте вашу дитини мислити самостійно.
- Забезпечуйте дитину книгами, іграми та іншими потрібними їй речами для його улюблених занять.
- Спонукайте дитину придумувати історії і фантазувати. Робіть це разом з нею.
- Привчайте її до регулярного читання з малих років.
- З увагою ставитеся до її потреб.
- Кожен день знаходите час, щоб побути з дитиною наодинці.
- Долучайте дитину в спільне обговорення загальних сімейних справ.
- Не дражніть дитину за помилки.
- Хваліть за будь-які успіхи.
- Навчайте її спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
- Розробляйте практичні експерименти, що допомагають дитині більше дізнаватися.
- Не забороняйте дитині грати зі всяким "мотлохом" - це стимулює її уяву.
- Спонукайте дитину знаходити проблему і потім розв'язувати їх.
- Хваліть дитину тільки за конкретні успіхи і вчинки і робіть це щиро.
- Будьте чесними в оцінці своїх почуттів до дитини.
- Не обмежуйте коло тем, обговорюваних з дитиною.
- Давайте дитині можливість самостійно приймати рішення і відповідальність за них.
- Допомагайте дитині стати особистістю.
- Допомагайте дитині знаходити варті уваги телепрограми і радіопередачі.
- Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
- Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
- Вірте в здоровий глузд вашої дитини і довіряйте їй.
- Ніколи не ігноруйте невдачи дитини, кажучи їй: «Я цього теж не вмію».
- Віддавайте перевагу, щоб основну частину роботи, за яку взялася ваша дитина, вона виконувала самостійно, навіть якщо ви не впевнені в позитивному кінцевому результаті.
- Ведіть щоденник спостережень за розвитком вашої дитини й аналізуйте процес розвитку

gallery/32946-clipart-illustration-of-a-proud-mother-and-f

Домашнє завдання у короткий час

 Розвиток обдарованої дитини

1. Чи читаєте ви своїй дитині книжки перед сном?
- систематично - 3;
- інколи - 1;
- ніколи, читає дружина (чоловік, бабуся, дідусь тощо) - 0;
- а навіщо забивати дурницями дитині голову перед сном? - 2.


2. Чи довіряє вам дитина свої таємниці і переживання?
- у хвилини відвертості - так - 3;
- про всі таємниці дізнаюся від сусідів, вчителів, знайомих - 4;
- а навіщо мені її таємниці? - 1;
- як мені знадобиться дізнатися, натисну – і все скаже - 2.


3. Скільки часу за день ви спілкуєтесь з дитиною?
- стільки, скільки конче необхідно - 2;
- з ранку до ночі - 4;
- увесь вільний час - 3;
- я не маю часу для спеціального спілкування - 1.


4. Якщо вихователька (вчителька) не задоволена поведінкою чи результатами навчання вашої дитини, що ви зробите?
- дам прочухана, не дозволю дивитися мультики (піти погуляти тощо), примушу визубрити новий матеріал тощо - 2;
- допоможу дитині розібратися в ситуації (зрозуміти складний матеріал) - 3;
- дитина отримала зауваження (погану оцінку) – нічого страшного, наступного разу виправиться - 1;
- влаштую скандал виховательці (вчительці) - 4.


5. Як ваша сім’я проводить літній відпочинок?
- тато – в один бік, мама – в другий, діти – до бабусі (в табір тощо) - 1;
- намагаємося провести відпочинок разом - 3;
- відправляємо дітей до бабусі чи в табір, а самі їдемо відпочивати - 2;
- куди дитина захоче, туди й поїде - 4.


6. Після сварки з дитиною хто першим починає миритися?
- той, хто першим усвідомить свою провину - 3;
- ніхто і ніколи, все налагоджується само собою - 1;
- певна річ, дитина, вона ж наймолодша - 2;
- завжди я, шкода ж дитини! - 4.


7. Чи намагаєтеся ви виконати всі бажання своєї дитини?
- так, стараюся виконати усі - 4;
- так, якщо маю кошти і час - 3;
- бажання - так, примхи - ні - 2;
- це діти мають виконувати бажання дорослих - 1.


8. Як часто ви даєте дитині вказівки, поради, робите зауваження?
- постійно - 2;
- не втручаюсь в життя дитини - 4;
- у разі необхідності - 3;
- давати поради і вчити жити – безнадійна справа, тому я усім раджу цього не робити - 1.


9. Чи здатні ви віддати свою дитину надовго (більше місяця) на виховання державному закладу чи родичам?
- тільки якщо нема іншого виходу - 3;
- так я і роблю - 2;
- ніколи в світі - 4;
- де захоче, там і житиме - 1.


10. Якщо дитина без дозволу взяла гроші і потратила на свої витребеньки, що ви зробите?
- шкуру здеру! - 2;
- поговорю, поясню, чому так не можна робити - 3;
- то й нехай, «все найкраще – дітям!» - 4;
- в моєму домі гроші не валяються абиде - 1.


А тепер підрахуйте суму балів за усі ваші відповіді. Нижче наведені розшифровки отриманих чисел.

Тест «Які Ви батьки?»

Від 10 до 15 балів. Ви – байдужа мати чи батько. Для вас дитина – другорядний продукт вашого життя, досить обтяжливий додаток, щоб не сказати тягар. Ваше життєве кредо: "Хочу пожити для себе!", і саме на цьому базуються ваші стосунки з дитиною. Оскільки ви живете тільки власним життям, в якому для дитини місяця нема, то ваша байдужість, відповідно, рано чи пізно викличе байдужість до вас з боку дитини. Рік у рік емоційна відстань між вами і дитиною зростатиме і зрештою перетвориться на прірву. Ви не потребуєте і не відчуваєте радості і тепла від спілкування з дитиною. Вас пов’язують лише побут, матеріальні речі.

1. Уявіть, що в громадському транспорті виникла суперечка. Чому ви віддаєте перевагу:
а) не брати участь у суперечці;
б) можу втрутитися, встати на бік того, кого вважаю правим;
в) завжди втручаюся й відстоюю власну думку.


2. На зборах ви критикуєте керівництво за помилки?
а) Ні;
б) так, але в залежності від особистого ставлення до нього;
в) завжди.


3. Ваш керівник пропонує план роботи, який вам здаєть¬ся нераціональним. Чи запропонуєте ви свій план, який
вважаєте кращим?

а) Так, якщо мене підтримують інші колеги;
б) буду відстоювати свій план;
в) боюся критикувати керівництво.


4. Чи полюбляєте ви сперечатися з колегами?
а) Лише з тими, хто не образиться, і якщо це не впли¬ває на спілкування;
б) так, але лише з принципових питань;
в) сперечаюсь з усіма.


5. Хтось намагається пролізти вперед позачергово:
а) я не гірший, також намагаюсь обійти чергу;
б) обурююсь у душі;
в) відкрито висловлюю власну думку.


6. Ваш колега виступає з робочою пропозицією або ідеями. Ідея цікава, але містить помилку. Ваша думка вирішальна:
а) висловлюсь про позитивні і негативні сторони пропо¬зиції;
б) відзначу позитивні моменти і запропоную допрацю¬вати ідею;
в) стану критикувати.


7. У магазині ви побачили, що вас обрахували:
а) я йду, приховавши прикрощі;
б) я прошу ще раз перерахувати покупку;
в) я це так не залишу.


8. Ви сперечаєтесь з дитиною і розумієте, що вона права. Як ви вчинете?
а) Припиню сперечання;
б) визнаю свою помилку і вибачусь;
в) продовжую доводити свою правоту.


 

Результати тесту:
а) — 4 бали;
б) — 2 бали;
в) — 0 балів.

 


24—38 балів. Ви не любите конфліктів. Якщо берете
участь в суперечці, то завжди думаєте про те, як це може відобразитись на взаємостосунках з оточуючими людьми.

 


8—23 бали. Ви наполегливо відстоюєте власну думку, не дивлячись на те, як це відобразиться на ставленні до вас інших людей.

 


8 балів і менше. Ви спеціально шукаєте привід для су¬перечки, критикуєте інших з вигодою для себе. Ви любите всім нав'язувати свою думку, навіть якщо неправі, завжди шукаєте навколо себе винуватих. Скандал для вас — найулюбленіша розвага.

Тест «Чи конфліктна ви людина?

Від 26 до 34 балів. Ви – справді хороша мати чи батько. Маєте повний контакт з дитиною, знаєте її таємниці, проблеми, радощі й болі. Дитина вважає вас своїм другом, не хоче засмучувати вас своєю поведінкою, а якщо все-таки так стається, то ви швидко знаходите порозуміння, і конфлікт не переростає у хронічні скандали. Ви знаєте свою дитина і можете передбачити її реакцію чи поведінку у певних ситуаціях. Дитина почувається захищеною у сім’ї. У вас справжні близькі стосунки, що не переходять в панібратство, бо ви вмієте зберігати дистанцію і авторитет, бути вимогливим при потребі.

Від 16 до 25 балів. Ви - тиран. Вважаючи себе найголовнішим членом сім’ї, на якому «все тримається», ви вимагаєте від дитини незаперечного послуху і покірності. Для вас існує лише ваша думка, а думка, бажання, проблеми дитини вас не цікавлять, оскільки не є важливими. Ви твердо знаєте, як треба виховувати дитину, і чітко дотримуєтесь своїх правил. Опір дитини вас обурює і доводить до шаленства. Можливо, ваша дитина намагається врятуватись від вас тим, що замикається в собі і мовчки, покірно вислуховує ваші нотації та виконує ваші вимоги.

Від 35 до 40 балів. Ви – прислуга своєї дитини. За власним бажанням ви обслуговуєте її не тільки в побутовому сенсі, а й у моральному: дитина крутить вами, як собі хоче, пристосовує вас до своїх потреб і виконання бажань, вважаючи себе пупом землі. Будьте готові до того, що коли вона виросте, то не буде рахуватися з вами. Можливо, ви свідомо приносите себе в жертву, але задумайтесь ще й про таке: плекаючи егоїста, ви виростите нещасну людину, бо рано чи пізно ваша дитина з’ясує, що світ таки не крутиться тільки навколо неї. І хтозна, чи зможе вона з цим примиритися...

gallery/344404
gallery/2560x1744_768913_[www.artfile.ru]
gallery/admitting-your-are-wrong
gallery/36914693-referat-na-temu-semya-kak-yacheyka-obschestva

Виберіть свої варіанти відповідей на  запитаня і позначте їх.

ПРОЙТИ ТЕСТУВАННЯ

TAKE THE TEST

     Італійка Марія Монтессорі чудова вчителька, психолог, фізик, лікар. 70 років її ім’я було забуте у східній Європі і згадувалося лише в працях істориків педагогіки. А в той же час на Заході, в Америці, Азії відкривалися наукові інститути і академії, в яких вивчали і втілювали в життя антропологічні, дидактичні, педагогічні ідеї Марії Монтессорі, і мільйони дітей успішно навчалися в її школах.

     Саме Монтессорі-школа занесена до Книги Гіннеса як найчисленніша. У ній навчається більше 22000 дітей, а знаходиться вона в Індії. Кажуть, що таку ж школу, але в Америці закінчила, наприклад, донька Білла Клінтона. Онуки і правнуки Льва Миколайовича Толстого, емігрували в різні країни світу, теж навчалися в Монтессорі-школах. У Нідерландах, Фінляндії та США дитячі сади і школи цього напряму включені в основний державний реєстр офіційних навчальних закладів.


        Читайте також: Про педагогіку Марії Монтессорі


     Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:


1.Дітей вчить те, що їх оточує.
2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.
3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.
4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.
5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.
6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.
7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.
8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.
9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.
10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.
11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.
12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.
13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.
14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.
15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.
16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.
17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.
18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.
19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.
20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.


21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.

21 заповідь Марії Монтессорі для батьків

1.Сприятливий мікроклімат у родині.
2.Спільна діяльність членів сім’ї.
3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.
4.Спільний життєвий світогляд.
5.Оптимістичні настрої родини.
6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання.
7.Шанування членів родини, повага до старших.
8.Бережливе ставлення до природи.
9.Активна участь дітей у сімейному житті.
10.Відсутність насилля в родині.
11.Збереження родинних традицій і звичаїв.
12.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!
Одного разу у дитини запитали: « Чого тобі найбільше хочеться?»
«Я хочу захворіти,бо коли я хворіла, тоді мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки, мені було так добре»,- відповіла дитина.

Порада 1
Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2
Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З
Будьте в міру вимогливими:
•виправляйте;
•реагуйте на недоліки;
•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і «не побачити».

Порада 4
Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:
-Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!
-Не плямкай!
-Як ти їси, дивитись гидко!
-А хто за тебе «дякую» скаже!
Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».
То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5
Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні,одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:
•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.
•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6
Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.
Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».
Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.
«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов’язку». А слова видатного педагога К.Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7
Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

ПОРАДИ БАТЬКАМ

gallery/1335012027_psiholog
gallery/5519364

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

   Не намагайтеся нав’язати дитині те, чого ви колись хотіли, але не досягли. Якщо ви все життя хотіли бути стюардесою, а стали бухгалтером, це не означає, що втілювати вашу мрію в життя має ваша дитина. Пам’ятайте, що вона має власні пла­ни й мрії, з якими слід рахуватися. Не варто також змушува­ти нащадків іти вашою стежкою, навіть якщо у вашій родині всі до сьомого коліна були вчителями або лікарями.
   Не тисніть на дитину, якщо вважаєте вибір її майбутньої про­фесії невдалим. Ліпше допоможіть їй розібратися, чи справді вона розуміє позитивні й негативні боки того, що робитиме в майбутньому. Адже нерідко, обираючи професію, дитина керується стереотипами, прикладами кумирів тощо.
   Якщо ваша дитина й досі не вирішила, ким хоче бути, до­поможіть їй виявити, до чого в неї найбільше лежить душа: «гуманітарій» вона чи «технар», творча особистість чи праг­матик. Не можете визначити самотужки — скористайтеся по­слугами психолога або спеціаліста з профорієнтації при цен­трах зайнятості.
   Не бійтеся, якщо вибір вашої дитини випаде на непрестижну, непопулярну чи неінтелігентну професію. Якщо, наприклад, ваш син марить автомобілями, то, можливо, краще дозволити йому здобути фах автослюсаря чи автомеханіка. Адже коли людина займається улюбленою справою, вона завжди досягає успіху. І цілком імовірно, що в майбутньому ваш син стане власником автосалону і буде безмежно вдячний вам за те, що ви не зробили його юристом, може й непоганим, але байду­жим до своєї роботи.

    Пам’ятайте, що обирати майбутню професію потрібно не під час подання документів у ВНЗ і навіть не протягом остан­нього шкільного року. Починати треба ще із 7-8 класів. Тодідо закінчення школи дитина вже точно визначиться, ким хоче стати. 6. Не квапте дитину, якщо вона не знає, ким хоче бути. Просто до­поможіть їй виявити, до чого в неї найбільше лежить душа.

Поради батькам, щодо вибору майбутньої професії їхньої дитини.

gallery/7015e4ae7ab21fe5bdc136b4eaa97aef
gallery/images_cms-image-000010586

   Батьки організовують режим дня школярів, перевіряють виконання домашніх завдань, привчають дітей до самостійності. Учитель повинен переконати батьків в необхідності дотримуватися режиму дня. На переконливих прикладах він показує, що дотримання режиму допомагає дитині впоратися з учбовим навантаженням, сприяє зміцненню його здоров'я, захищає його нервову систему від перевтоми. У 20% школярів слабке здоров'я є головною причиною неуспішності в початкових класах.
   При плануванні учбової роботи школяра і інших його обов'язків по дому, вільному часі батькам важливо мати на увазі, що усьому повинно бути відведено певний час. Звичайно, іноді доводиться просити дочку або сина допомогти, коли ця допомога потрібна незалежно від звичного розпорядку дня. Але не можна це робити постійно, не зважаючи на те, чим зараз займається дитина. Нерідко буває так: тільки школяр розклав книги, сів за уроки, як його посилають в магазин. Почав хлопчик читати цікаву книгу - просять полити квіти, сіла дівчинка за вишивку, тільки почала працювати - її посилають погуляти з молодшим братом.
   Залежно від типу нервової системи дитини таке перемикання може відбуватися швидше або повільніше. Діти з рухливим типом нервової системи легше справляються із завданням перемикання з однієї справи на іншу, а повільні зазнають при цьому особливі труднощі. Молодший школяр і в силу своїх вікових особливостей ще не уміє швидко перемикатися з однієї справи на іншу. Щоб кинути одне заняття, на яке він налаштувався, і приступити до іншого, дитині доводиться здолати природне внутрішнє бажання наполягти на своєму і не виконати прохання батьків. В результаті з'являється загальне невдоволення, почуття прикрості.
   Іноді внутрішнє небажання, пов'язане з трудністю перемикання, проявляється в грубості. На пропозицію матері або батька виконати несподіване доручення дитина раптом говорить: "Не піду я нікуди. Завжди, як тільки почну що-небудь цікаве, так обов'язково інше змусять робити". Батьки повинні дати дитині час на те, щоб перебудуватися, психологічно підготуватися до нової справи. Наприклад, дочка читає книгу, а її необхідно послати в магазин. Мати говорить дочці: "Галя, як тільки дочитаєш сторінку, потрібно буде піти в магазин. Ось я тобі поклала тут гроші". Чи синові: "Закінчуй робити пропелер, через 10 хвилин накриватимемо на стіл".
   Всяке необґрунтоване перемикання дитини з однієї справи на іншу (якщо це стало звичайним в сім'ї) шкідливе і тим, що дитина вимушена кидати почату роботу, не закінчивши її. Якщо це увійде до системи, то у школяра буде вихована погана звичка - не доводити справи до кінця.
   Усі ці факти важливо враховувати батькам дітей молодшого віку, в якому починає формуватися відношення до своїх обов'язків, уроків, громадських доручень, до праці.
    Режим передбачає обов'язкове перебування дітей на повітрі. Учитель підкреслює, що батьки не повинні порушувати цієї вимоги. Таким чином, батьки повинні зрозуміти, що їх головне завдання - допомога дитині молодшого шкільного віку в організації його часу вдома. Організована, усидлива і уважна дитина добре працюватиме на уроці.
    Учитель розповідає батькам про те, як вони повинні контролювати виконання домашніх завдань школярами. Передусім, потрібно постійно стежити за записами домашніх завдань в щоденнику. Після цього важливо перевірити сам факт виконання домашнього завдання. А потім проглянути і правильність його виконання. Дорослі помітили помилку в зошиті - не потрібно поспішати показувати, де вона. Дитина повинна привчатися до самоконтролю. Спочатку слід сказати: "Ти неправильно вирішив приклад, згадай, як ти перевіряв рішення таких же прикладів в класі. Яким способом можна перевірити - є у тебе помилки або ні"? І тільки в крайньому випадку прямо показати, де припустилася помилки.
    Нерідко батьки, окрім завдань учителя, навантажують свою дитину додатковими (необхідними, на їх думку) учбовими заняттями. У таких батьків дитина виконує спочатку завдання на чернетці, потім переписує його в чистий зошит. Якщо учитель задає додому два стовпчики прикладів, батьки примушують дитину виконати чотири - краще буде знати! Причому усе це робиться за рахунок вільного часу. Дитина перевтомлюється, швидко втомлюється і нерідко починає вчитися не краще, а гірше. Вона втрачає інтерес до навчання, яке стає для неї тяжкою і нецікавою працею. Учитель повинен роз'яснити батькам: якщо вони дають додаткові завдання своїй дитині, то кількість і утримування їх має бути обов'язково погоджена з ним.
   Іноді діти прагнуть, прийшовши з школи, відразу ж сісти за уроки. Це прагнення заохочують деякі батьки. У дітей же таке бажання викликається їх невмінням перемкнутися з одного виду діяльності на інший. Правильний розпорядок дня вимагає, щоб після школи дитина відпочила, погуляла і тільки після цього почала готувати уроки.
    Учитель повинен роз'яснити батькам, скільки часу йде на приготування уроків в середньому і які відхилення від цього часу допустимі для деяких дітей з урахуванням їх індивідуальних особливостей і темпів розвитку. Довго сидіти за приготуванням уроків - це ще не означає добре їх приготувати. Нескінченне сидіння за уроками, які можна зробити набагато швидше, зазвичай пояснюється нестійкістю уваги дітей, невмінням зосередитися на одному предметі. В цьому випадку дитина напише, наприклад, рядок, а потім відволікнеться і почне розповідати про те, що було сьогодні в класі, знову повернеться до листа, знову відволікнеться - почне заточувати олівець і т. д.
    Не усі діти однаково розвиваються, окремі діти навіть в першому класі слабо засвоюють учбовий матеріал, починають відставати. Цей недолік міг би бути здоланий з часом, проте деякі батьки, проявляючи велике нетерпіння, годинами сидять з дитиною, буквально вдовблюючи в його голову урок. Дратуючись, вони починають кричати на сина (чи дочку), називати його тупицею. В результаті справа йде ще гірше, дитина починає ненавидіти навчання, а іноді і школу, як винуватицю своїх невдач.
    Терпіння батьків, доброзичливий тон - важлива умова успішної допомоги дитині у навчанні.
    Головне завдання батьків - проконтролювати, коли дитина сіла за уроки, чи усе зробила, підказати, де шукати відповідь на питання, але не давати готової відповіді, виховуючи у дітей самостійність.

Батьки можуть допомогти дитині добре вчитися

Права та обов'язки батьків

Раз за разом нам приходится напоминать нашим детям об возложенных на них обязанностях. Мы убеждаем, говорим, ругаем, срываемся на крик и, зачастую, приходим к выводу, что самому помыть посуду гораздо проще, чем тратить нервы на попреки, уговоры, убеждения.
Как же добиться того, чтобы ребенок знал, что ему нужно сделать по дому, и выполнял это самостоятельно и даже с удовольствием без всяких напоминаний с нашей стороны? Возможно ли вообще такое? Конечно же, ДА. Для этого (всего лишь) нужно выстроить систему, которая будет работать, продумав процесс, цель, и вознаграждение за конечный результат. Правда, без терпения здесь не обойтись, поэтому нежно им запастись заранее.
Цели
Чего именно мы желаем? А желаем мы, чтобы дети:
- помогали по дому;
- знали, где лежат их вещи;
- считали свои обязанности весомым вкладом в семейный быт;
- выполняли их самостоятельно;
- не чувствовали себя дорогими гостями в родительском доме и не считали своих родителей волшебниками, которые исполнят любую прихоть;
- нам, родителям, не приходилось тратить силы на уговоры.
Список вполне можно дополнить или урезать. У каждого свои требования и цели.
Итак, список готов и теперь необходимо выделить ГЛАВНОЕ, то есть то, ради чего все это затевается. Одна или две самые главные цели, ради которых мы будем в течение месяца изо дня в день настойчиво твердить детям, что эти дела отныне входят в их каждодневные обязанности. Настойчивость, вот ваш конек. Вы не просто хотите, чтобы ребенок выполнял ряд обязанностей, облегчающий уход за домом, идет формирование привычки на будущее, подготовка к взрослой жизни.

Домашние обязанности для детей

1.Стимулюйте інтелект дитини.
Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини . Тому - не гайте часу. Пізніше це зробити набагато важче.

2. Формуйте самоповагу.
Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати і навіть зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати , що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.
Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:
• щира любов до батьків дає відчуття захищеності;
• приязне ставлення до навколишніх, не лише до близьких і рідних;
• зовнішня привабливість: одяг, манери;
• можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів, ровесників.
• Висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;
• Мати хоча б середній запас слів, вміти підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора.
Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою.

5. Виховуйте відповідальність і порядність.
Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.

6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.
Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя . Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу"і "треба".
Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це,насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.

7. У кожної дитини має бути гарний друг.
Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири й поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств із ровесниками з благополучних сімей.

8. Будьте вимогливими.
Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги:дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.
Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки.

9. Привчайте дитину до праці.
Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, заповніть їх життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху . Нехай вчаться долати труднощі.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.
Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.

gallery/5440ce2e1bac1_5440ce2e1bafe
gallery/obshhenie-detej
gallery/5519364
gallery/article239.jpg
gallery/91e0a6fcecc2771e3fcfc9f3ae8640ca
gallery/fotolia_48511279_subscription_xl_01
gallery/545dbe046e508b70c867816c4a909893_view
gallery/ttzxfgeye0a
gallery/ts_200283540-001
gallery/319700-razvitie-chuvstva-samouvazhenija-u-detej_1
gallery/familie-multa

10 "золотих правил" виховання щасливих дітей

gallery/den-spasibo(1)
gallery/sm_20000013616
gallery/97737014_untitled__4_

Які звернення дитина краще чує

Досить часто конфлікти з дитиною виникають тоді, коли дитина не чує батьківських прохань чи вказівок. Це може бути пов'язане з проблемою відносин між вами і дитиною. Наприклад, коли спілкування в основному зводиться до вимог і вказівок. Тоді дитина протестує проти цього і виявляє упертість. Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов'язки.
У той же час, важлива і форма, у якій ми просимо дитину щось зробити.
• Позитивно формулюйте звернення до дитини.
Кажіть дитині що робити, замість того, щоб вказувати, чого не робити. Наприклад, замість: «Не дряпайся по меблям», треба сказати: «Злізь зі столу».
• Не поєднуйте в одному проханні чи вказівці декілька.
Давайте вказівки по одній, а не всі разом. Розділяйте великі прохання чи вказівки на декілька невеликих. Наприклад, замість: «Прибери свою кімнату», скажіть: «Склади кубики в коробку», «Постав взуття в шафу».
• Говоріть дитині точно, що потрібно зробити.
Замініть такі висловлення як «Будь гарним» чи «Роби правильно», більш точними, такими як «Говори пошепки» чи «Будь ласка, сядь за стіл».
• Звертайтеся до дитини спокійно.
Діти повинні навчитися реагувати на нормальний тон голосу, а не на крик, авторитарний тон чи благання.
• Говоріть чемно і з повагою.
Прохання і вказівки повинні бути чіткими і ясними, в них не повинно бути неповаги до дитини. Дуже допомагає слово «будь ласка».
• Прохання і вказівки повинні бути такими, щоб дитина була здатна їх виконати.
Важливо, щоб прохання і вказівки збігалися з фізичними і розумовими можливостями дитини. Трирічна дитина не зможе зав‘язати самостійно шнурки, а п‘ятирічна вже спроможна це зробити. Просто так дитина не стане акуратною. Якщо до цього дитина сама не прибирала кімнату, значить в неї ще не має навичок. Її треба спочатку навчити цьому, а потім вже вимагати допомоги у прибиранні дому.
• Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони дійсно потрібні.
Прямі команди повинні використовуватись тільки тоді, коли дійсно важливо, щоб дитина їх виконала. Наприклад, в екстреній ситуації, коли хтось поранився, потрібно щось дуже терміново зробити.
• Використовуйте вибір, коли це можливо.
Пропонуйте дитині, якщо є можливість, вибирати, що одягти – сині чи жовті панчохи, що з'їсти на сніданок, як провести час.
• Пояснюйте, чому ви просите чи вимагаєте
Пояснення краще давати до прохання чи вказівки. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися втягнути батьків у дискусію, щоб не робити того, що батьки просять.
• Хваліть!
Не забувайте похвалити і подякувати дитину за зроблене. Адже, якщо ми просимо про щось чужу людину, і вона виконує наше прохання, ми обов'язково говоримо їй «спасибі».

Відповідальність батьків передбачена:       Сімейним кодексом України

Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини
мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою;
розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків
здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності;
батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;
відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства;
ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину
Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину
способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними;
за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі;
за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі;
у разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

А також статті 164, 165, 166, 170.
Законом України “Про освіту”

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.


Стаття 60. Права батьків
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Кодексом про адміністративні правопорушення України
Стаття 184.

Кримінальним кодексом України
Статті 164, 166, 167.

gallery/familie-multa
gallery/inform_dla_batkiv_ua