gallery/444
gallery/256887
gallery/tqpki0l-x8g
gallery/ezglzm6aczg
gallery/3ett2elvf-o
gallery/6tuifmzkw84
gallery/xfll8ycidfy
gallery/4fxxxabrwry
gallery/tcyj2ex1usc
gallery/xaedtqjnacg

     Матеріально-технічне забезпечення кабінету хімії
     Кабінет хімії має лабораторне приміщення, яке повинно мати вихід до кабінету та окремий вихід у коридор чи на подвір'я школи.
     У кабінеті хімії встановлюються спеціальні двомісні лабораторні столи, прикріплені до підлоги (трьох розмірів за 4,5,6 ростовими групами).
     Робоче місце вчителя хімії монтується на підвищенні, обладнується демонстраційним столом з препараторською частиною – висотою 75 см. Тумби стола оснащують спеціальними пристроями (ящиками) для зберігання інструментів, хімічного посуду, приладів, що використовуються для проведення дослідів. До демонстраційної частини стола, (висотою 90 см) підводять електричний струм, воду і каналізацію. Робочі площі столів повинні бути покриті спеціальними матеріалами, стійкими до механічних та термічних пошкоджень, хімічних реактивів. У кабінеті необхідно обладнати демонстраційний стіл ви¬тяжною шафою (розміром 64x85x250 см) під кутом 45°, додатковим місцевим освітленням, підведенням гарячої та холодної проточної води відповідно до вимог ДСанПін 5.5.2.008-01.
     У кабінеті розміщується класна (аудиторна) дошка на п'ять робочих площ у розгорнутому або складеному вигляді.
     Одна з робочих площ може мати магнітну основу з кріпленнями для демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць, карт, моделей-аплікацій тощо).    Робочі площі на звороті дошки можуть бути покриті білим кольо¬ром для нанесення написів за допомогою спеціальних фломастерів.
Лабораторне приміщення обладнується витяжною шафою, секційними шафами для збереження приладів та лабораторного посуду, металевою шафою або сейфом для збереження хімічних реактивів, рукомийником, столом для підготовки дослідів, приладів і навчально-наочних посібників для занять, однотумбовим столом для роботи вчителя та лаборанта, столом із пристроями для зберігання матеріалів та інструментів для ремонту приладів, пристроями для миття і сушіння посуду та дистилятором, які монтуються на стіні.
Хімічний посуд зберігається у лабораторних приміщеннях, розташовується окремо у залежності від розміру, виду і матеріалу (пластмаса, скло, метал), з якого він виготовлений.
     Посуд для збереження реактивів повинен мати етикетки з чітким і яскравим написом їх назви. Усі шафи для зберігання хімічних реа¬ктивів повинні замикатися.
     Хімічні реактиви зберігаються та розміщуються залежно від їх властивостей – по групам.
     На посуді з отруйними речовинами має бути етикетка з написом "Отрута", з горючими – етикетка з написом червоного кольору та знаком оклику – "Вогненебезпечної".
     Місця зберігання засобів навчання нумеруються і позначаються назвами на етикетках, що заносяться до інвентарної книги.
     Усі матеріальні цінності кабінету обліковуються в інвентар¬ній книзі встановленого зразка, яка повинна бути прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою.
     Матеріальні об’єкти (предмети) і матеріали, що витрачаються в процесі роботи (хім. реактиви, посуд, міндобрива тощо) заносяться до матеріальної книги.
Кабінет має бути забезпечений аптечкою з набором медикаментів для надання першої медичної допомоги (Додаток); первинними засобами пожежегасіння відповідно до Правил пожеж¬ної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України.

Навчально-методичне забезпечення кабінету хімії
1. Навчально-методичне забезпечення кабінету складається з навчальних програм, підручників, навчальних та методичних посібників (не менше одного примірника кожної назви) з хімії, обладнання загального призначення, зразків навчально-наочних посібників, навчального обладнання у кількості відповідно до вимог зазначених переліків.
2. Розподіл та збереження засобів навчання і навчального обладнання здійснюються згідно з вимогами навчальних програм за розділами, темами і класами відповідно до класифікаційних груп, у кабіне¬ті, лабораторних приміщеннях по секціях меблів спеціального призначення.
3. У кабінеті створюється тематична картотека дидактичних та навчально-методичних матеріалів, навчально-наочних посібників, навчального обладнання, розподілених за темами та розділами навчальних програм. Картки розміщуються в алфавітному порядку.
4. У кабінеті має бути інструкція і журнали вхідного та періодичного інструктажу з техніки безпеки, пожежної безпеки.
5. Додатково кабінет може бути оснащений:
• підручниками та навчальними посібниками для кожного учня;
• фаховими журналами;
• інформаційними збірниками Міністерства освіти і науки України;
• бібліотечкою науково-популярної, довідково-інформаційної і методичної літератури;
• матеріалами перспективного педагогічного досвіду;
• розробками відкритих уроків та виховних заходів;
• інструкціями для виконання лабораторних і практичних робіт, дослідів, спостережень, практикуму тощо;
• краєзнавчими матеріалами;
• інструментами і матеріалами для відновлення і виготовлення са¬моробних засобів навчання.


Оформлення кабінету хімії
На вхідних дверях повинна бути табличка з написом « Кабінет хімії».
Постійні експозиції кабінету:
-державна символіка;
-інструкція з безпеки праці та пожежної безпеки, правила роботи в кабінеті;
-портрети видатних учених-хіміків;
-таблиці сталих величин, основних формул;
-таблиця періодичної системи хімічних елементів Д.І. Менделєєва;
-електрохімічний ряд напруг металів;
-таблиця розчинності солей, основ і кислот;
-критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з хімії.

 

Експозиції змінного характеру:
• виставка кращих робіт учнів;
• матеріали до теми наступних уроків, орієнтовні завдання темати-чного оцінювання, державної атестації;
• додаткова інформація відповідно до навчальної програми;
• стенд з профорієнтації;
• матеріали краєзнавчого характеру;
• результати експериментальної та дослідницької роботи учнів;
• завдання та результати учнівських олімпіад, конкурсів, турнірів тощо.


Матеріали експозицій оновлюються при переході до вивчення нової теми.


У секційних шафах кабінетів демонструються прилади, колекції, муляжі тощо.


Кабінет має бути забезпечений настінними термометрами або психрометрами.

          Кабінет хімії – це спеціально пристосоване приміщення для проведення теоретичних та практичних занять з хімії і пов’язаної з ними позакласної роботи. Кабінет оснащений засобами навчання та навчальним обладнанням. В кабінеті хімії створені оптимальні умови для реалізації навчально – виховного процесу відповідно до завдань Державного стандарту освіти.

          В кабінеті хімії створено умови для організації індивідуального та диференційованого навчання, реалізації творчої складової навчання, організації роботи гуртка, індивідуальної підготовки викладача до занять.

К А Б І Н Е Т   Х І М І Ї

gallery/l3yhkh2ibgu
gallery/kufluf8lvr4
gallery/icikg02wqtw
gallery/mibyxquiix8

ПЕРЕЛІК НЕОБХІДНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ У КАБІНЕТІ ХІМІЇ

І. Загальна нормативно-правова база
1. Закон України Про освіту
2. Закон України Про загальну середню освіту
3. Державний стандарт базової і повної середньої освіти
4. Державний стандарт базової і повної середньої освіти
5. Державний стандарт базової і повної середньої освіти
6. Державний стандарт початкової освіти
7. Національна доктрина розвитку освіти
8. Державна програма Вчитель
9. Конвенція про права дитини
10. Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних заходів України
11. Загальні правила поведінки учнів під час навчально-виховного процесу у ЗНЗ України
12. Про використання мобільних телефонів під час навчального процесу

ІІ. Документація кабінету
1. Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів
2. АКТ введення в експлуатацію кабінету хімії
3. Протоколи та акти вимірювань електробезпеки та перевірки заземлення кабінету хімії
4. АКТ-дозвіл на проведення занять у кабінеті хімії у поточному році
5. Про затвердження Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей
6. Про затвердження Змін до Інструкції з інвентаризації основних засобів
7. Базовий перелік засобів навчання та обладнання кабінету хімії
8. Інвентарна книга кабінету хімії
9. Матеріальна книга кабінету хімії
10. Про затвердження Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ
11. Про інноваційну діяльність
12. Про затвердження Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності
13. Книга обліку стану навчально-методичного забезпечення кабінету хімії
14. Паспорт забезпеченості кабінету хімії
15. Паспорт кабінету хімії
16. Графік роботи кабінету хімії
17. План роботи кабінету хімії на поточний рік
18. Перспективний план кабінету хімії
19. Положення про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу
20. Список учнів які знаходяться на диспансерному обліку, підготовлений медичним робітником школи
21. Копія наказу по школі про призначення завідуючого кабінетом хімії
22. Безпечне проведення занять у кабінетах природничо-математичного напряму загальноосвітніх навчальних закладів - Інструктивно-методичні матеріали
23. Про затвердження Типових переліків навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання та обладнання загального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів - Наказ N 364

ІІІ. Санітарно-гігієнічні вимоги
1. Державні санітарні правила і норми влаштування кабінетів - ДСанПіН 5.5.2.008-01
2. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів - ДНАОП 0.00-1.21-98
3. Правила користування електричною енергією

ІV. Техніка безпеки та охорона праці
1. Типового положення про службу охорони праці - НПАОП 0.00-4.35-04
2. Типове положення про навчання з питань охорони праці - НПАОП 0.00-4.12-05
3. Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах
4. Положення про порядок розслідування нещасних випадків у кабінеті хімії
5. Акт про нещасний випадок з учнем у кабінеті хімії
6. Журнал реєстрації нещасних випадків у кабінеті хімії
7. Правила пожежної безпеки для закладів у кабінеті хімії
8. Типове положення про спеціальне навчання з питань пожежної безпеки
9. Положення про розробку інструкцій з охорони праці - ДНАОП 0.00-4.15-98
10. Посадова інструкція учителя
11. Посадова інструкція завідуючого кабінетом хімії
12. Посадова інструкція лаборанта
13. Посадова інструкція-керівник гуртка
14. Інструкція з охорони праці на робочому місці для вчителя
15. П Р А В И Л А безпеки під час проведення навчально-виховного процесу у кабінетах хімії загальноосвітніх навчальних закладів
16. Інструкція з охорони праці під час проведення навчальних занять у кабінеті хімії
17. Орієнтовний перелік питань вступного інструктажу з ОБЖ для учнів у кабінеті хімії
18. Журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці у кабінеті хімії
19. Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці у кабінеті хімії
20. Інструкція з пожежної безпеки в кабінеті у кабінеті хімії
21. Журнал реєстрації протипожежного інструктажу у кабінеті хімії
22. Інструкція користування вогнегасником у кабінеті хімії
23. Правила електробезпеки в кабінеті хімії
24. Інструкції з ПМД при ураженні електрострумом у кабінеті хімії
25. Інструкція з охорони праці під час підготовки і проведення лабораторних та практичних робіт у кабінеті хімії
26. Методрекомендації Проведення навчальних екскурсій та навчальної практики
27. Інструкція з охорони праці при роботі зі скляним посудом та іншими виробами зі скла у кабінеті хімії
28. Інструкція при роботі з органічними розчинниками у кабінеті хімії
29. Інструкція роботи з кислотами і лугами у кабінеті хімії
30. Інструкція роботи з металевим натрієм у кабінеті хімії
31. Дії при забрудненні ртуттю у кабінеті хімії
32. Правила користування витяжною шафою у кабінеті хімії
33. Правила зберігання хімреактивів у кабінеті хімії
34. Інструкція надання першої медичної допомоги при одержанні травм у кабінеті хімії
35. Вміст аптечки першої допомоги у кабінеті хімії
36. Порядок дій при виникненні пожежі у кабінеті хімії
37. Схема Евакуації з кабінету хімії
38. План евакуації у випадку аварійних ситуацій у кабінеті хімії
39. Норми первинних засобів пожежогасіння у кабінеті хімії
40. Положення про адміністративно-громадський контроль з охорони праці у навчальному закладі
41. Журнал обліку проведення адміністративно-громадського контролю у кабінеті хімії
42. Граничні норми піднімання і переміщення важких речей неповнолітніми
43. Посвідчення про перевірку знань з Охорони праці
44. Стенд з охорони праці з розміщенням основних документів у кабінеті хімії

V. Навчально-методичне забезпечення кабінету
1. Методичні рекомендації щодо вивчення хімії на 2016/2017 н. р.
2. Перелік посібників з хімії на 2016/2017 н. р.
3. Програми з хімії
4. Календарне планування з хімії (орієнтовне)
5. Поурочні плани-конспекти з хімії (окремі зразки уроків)
6. Підручники з хімії
7. Посібники з хімії
8. Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень
9. Критерії оцінювання навчальних досягнень з хімії
10. Про обсяг і характер домашніх завдань учнів
11. Про подолання проявів бюрократизму в освіті
12. Інструкція з ведення класного журналу
13. Науково-методичні і науково-популярні журнали з хімії
14. Матеріали педагогічного досвіду з хімії
15. Розробки уроків та позаурочних заходів з хімії (окремі зразки)
16. Інструкції до практичних та лабораторних робіт з хімії
17. Тематична картотека засобів навчання і навчального обладнання з хімії
18. Матеріали до атестації
19. Стенди постійної і змінної експозиції, таблиці

Стенди
Постійної експозиції
• Державна символіка
• Портрети видатних вчених галузі
• Правила поведінки учнів у кабінеті
• Розклад роботи кабінету
• Правила безпеки життєдіяльності
• Правила протипожежної безпеки
• Основні етапи розвитку галузі з обов’язковим виділенням здобутків української науки
• Довідкові матеріали (у вигляді плакатів, таблиць)

Змінної експозиції
• Матеріали до тем, що вивчаються
• Матеріали про вчених
• Матеріали про новітні розробки у галузі
• Результати експериментальної і дослідницької роботи учнів
• Кращі роботи учнів
• (матеріали експозицій змінюються під час переходу до вивчення нової теми)

VI. Оплата праці
1. Інструкція про порядок нарахування заробітної плати
2. Оплата заміни
3. Інструкція про розподіл учнів на групи для занять

VII. Позаштатні ситуації
1. Порядок надання першої допомоги у кабінеті хімії

VIII. Контроль
1. Атестаційний лист навчального кабінету хімії
2. Типова програма комплексної перевірки загальноосвітнього навчального закладу

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ І ШКІЛЬНОЇ САНІТАРІЇ
Характеристика робіт, виконуваних в хімічному кабінеті. Основні роботи, що виконуються в хімічному кабінеті і безпосередньо пов'язані з вивченням хімії, можуть бути класифіковані на такі групи:
1) демонстраційні досліди, проведені вчителем у процесі повідомлення нових знань;
2) лабораторні (фронтальні) роботи, виконуємо не учнями в порядку освоєння нових знань і навичок;
3) практичні роботи, що виконуються учнями фронтально для перевірки засвоєння ними пройденого матеріалу;
4) практичні роботи, що виконуються учнями індивідуально на вчительському столі при контрольному виклику до дошки;
5) практичні роботи, що виконуються учнями індивідуально під час іспитів;
6) досліди та роботи, що виконуються учнями на заняттях гуртка;
7) досліди та роботи, що виконуються окремими учнями в порядку допомоги лаборанту і вчителю при підготовці дослідів;
8) досліди, проведені вчителем у порядку пропаганди хімічних знань на антирелігійних вечорах і т. д.: а) у класі-лабораторії, б) в актовій залі школи; в) на підприємствах;
9) роботи, що проводяться лаборантом, при підготовці дослідів.


Більша частина дослідів та робіт пов'язана з небезпекою опіку, отримання травми, отруєння або з можливістю займання горючих речовин, супроводжуваного нерідко вибухом. Виконання цих робіт вимагає дотримання обережності, вдумливого ставлення до проробляється роботі, знання та вжиття заходів безпеки.
Якщо демонстраційні досліди проводяться вчителем, що має спеціальну підготовку, то лабораторні та практичні роботи виконують учні, не завжди представляють небезпеку, яка загрожує їм при проведенні досвіду. Тому вчитель і лаборант повинні особливо стежити за поведінкою кожного учня при виконанні практичних робіт.

Обов'язки вчителя хімії (завідувача хімічним кабінетом).

Вчитель повинен стежити і перевіряти комплектність і справний стан протипожежного устаткування, засобів подання першої допомоги.

Повинен систематично контролювати роботу лаборанта і надавати йому практичну допомогу з метою попередження нещасних випадків.
Приймаючи на роботу нового лаборанта, вчитель повинен особисто перевірити його знання основних правил з техніки безпеки і охорони праці, а також переконатися в умінні його звертатися з протипожежними засобами і електроприладами.
Про всі недоліки в хімічному кабінеті, що порушують правила техніки загальної та пожежної безпеки, вчитель зобов'язаний регулярно доповідатидиректорові школи і вимагати їх швидкого усунення.
Вчитель повинен проявляти особливу увагу і бути особливо вимогливим до учнів під час виконання лабораторних і практичних робіт.
Після закінчення занять, перед відходом з хімічного кабінету, вчитель повинен перевірити, чи закриті склянки з отруйними та особливо небезпечними речовинами (оксид ртуті, лужні метали і т. д.), а також переконатися в тому, що закритий загальний газовий кран і вимкнені всі електронагрівальні прилади.
Лабораторна спецодяг та індивідуальні засоби захисту. Для безпеки робіт з хімії важливу роль відіграють лабораторна спецодяг і особливо індивідуальні засоби захисту. Усі працюючі в хімічних лабораторіях повинні бути забезпечені халатами, запобіжними рукавичками та захисними окулярами або маскою. Халати для вчителя хімії та лаборанта шиють з легкої і міцної бавовняної тканини. Надійним засобом захисту рук служать гумові рукавички хірургічні, зручні для звичайних хімічних робіт, і кислото-лугостійкі (ТУМХП 1618-50), призначені для захисту рук при роботі з кислотами і лугами. У хімічному кабінеті слід мати запас захисних окулярів (або масок), розрахований на максимальне число учнів у класі.

Загальні правила безпеки при демонстраційних дослідах.

При підготовці досвіду, небезпечного в будь-якому відношенні (можливість спалаху, загорання, вибуху), вчитель повинен добре продумати весь процес проведення демонстрації і вжити таких заходів:
1. Перевірити справність підготовленої лаборантом апаратури та наявність реактивів.
2. Перевірити протипожежні засоби класу-лабораторії. На учительський стіл поставити невеликий пісочний вогнегасник.
3. Перевірити наявність та справність спеціальних засобів захисту (захисного екрана, окулярів, рукавичок і т. д.).
4. Вимагати видалення з учительського столу всіх предметів, що не відносяться до даного досвіду. Це правило слід особливо строго виконувати щодо легкозаймистих, горючих та інших небезпечних речовин і об'єктів.
5. Якщо вчитель проводить досвід вперше, то він обов'язково повинен заздалегідь перевірити його у відсутності учнів за допомогою лаборанта.
6. Перед демонстрацією електрифікованих моделей, макетів і т. п., що живляться струмом від освітлювальної електромережі, необхідно до уроку перевірити електроізоляцію проводів і всіх деталей.
7. Варто завжди мати напоготові нейтралізуючі речовини і аптечку з набором засобів надання першої допомоги.
8. При проведенні досвіду, що супроводжується гучним звуком (пострілом), яскравим спалахом і т. д., вчитель повинен попередити учнів, щоб уникнути їх переляку і шкідливого впливу на їх нервову систему.
9. Якщо передній ряд парт примикає безпосередньо до вчительського столу, то учні з цих парт повинні бути переведені на більш віддалені парти.
10. При малих розмірах класу-лабораторії небезпечні досліди слід проводити на окремому столику, встановленому в кутку біля зовнішньої стіни.
Організація лабораторних і практичних робіт. Обидва види робіт проводяться учнями фронтально, тобто одночасно всім класом, що значною мірою ускладнює контроль за виконанням правил техніки безпеки. Лабораторні роботи проробляв ють учні у порядку отримання нових знань і освоєння навичок. Вони повторюють дії вчителя, який показує, як потрібно правильно виконувати роботу, Практичні роботи виконують учні після проходження відповідного розділу курсу. При цьому вчитель перевіряє, наскільки вони засвоїли розділ і оволоділи лабораторними навичками з хімії.
Основні фактори, що визначають безпеку лабораторних і практичних робіт: а) хороша підготовка і правильна організація робіт, б) дисциплінованість і відповідна підготовка (інструктаж) учнів; в) строгий контроль і висока вимогливість з боку вчителя.
Для правильної організації лабораторних і практичних робіт необхідно перш за все раціональне розміщення учнів і прикріплення їх до певних робочих місць і до набору основного лабораторного обладнання. На кожному лабораторному столі повинен бути емальований або написаний олійною фарбою номер, такі ж номери менших розмірів наносять тонким пензлем на основні предмети обладнання, призначеного для даного столу.
У це обладнання входить: газовий пальник або спиртівка; штатив із пробірками; штатив шкільний (малий) з лапкою і кільцем; ваги технічні на 200 г (або аптекарські); важок до ваг: тримач для пробірок; набір індикаторів; набір металів (Zn, Cu, Fe, AI), промивалки; йоржик для миття пробірок; захисні окуляри (2 шт.); скляна паличка і трубочка; скляна пластинка або метласька плитка; конічна колба на 600 мл для води; кристалізатор з товстого скла (простоквашніца) на 600 мл для відходів.
Ваги з важками повинні знаходитися в препараторськiй; штативи з пробірками, шкільні штативи з лапками і кільцями, а також спиртівки, промивалки, конічні колби з водою, кристалізатора для відходів та захисні окуляри зберігають у шафі для практичних робіт. Дрібні предмети і допоміжні матеріали для учнівських дослідів можна зберігати в ящику лабораторного столу.
Всі основні речовини, необхідні для проведення фронтальних робіт, як кислоти, розчини лугів і солей, органічні рідкі речовини, повинні бути заздалегідь заготовлені на дистильованій воді в комплектах по 20 склянок, за числом робочих місць. Ці склянки поміщають в низкобортного висувних ящиках, встановлених у шафі для фронтальних робіт. Концентровані кислоти краще наливати в невеликі склянки і встановлювати в дерев'яні, покриті асфальтовим лаком підставки з двадцятьма гніздами. Кожна склянка з концентрованою кислотою повинна мати, крім хімічної формули, вказівку концентрації і порядковий номер. Склянки з кислотами, мають концентрацію 1:2 і 1:5, можуть стояти в ящиках без гнізд, потрібно тільки дно ящика покрити два рази кислототривкою лаком і покласти на нього смужки зі звичайного (віконного) скла. Набори кислот зберігають у спеціальному ящику, встановленому під витяжною шафою. Необхідно залізні дверцята шафи закривати ключем.
Важливою умовою, що сприяє безпечному проведенню фронтальних робіт, є завчасне і повне забезпечення робочого місця всім необхідним для проведення дослідів. Це зобов'язаний робити лаборант. Тому бажано, щоб для кожної практичної і лабораторної роботи вчителем були заготовлені картки з найменуванням роботи та списком виставляється обладнання на кожен учнівський стіл: основне обладнання (ваги, штатив і т. д.); хімічний посуд; реактиви (для кислот вказується концентрація); допоміжні лабораторні приналежності (тигельні щипці, затиски, сітки і ін); допоміжні матеріали (лучинки, фільтри).
Наявність такої картки допоможе забезпечити роботи всім необхідним і позбавити від зайвого ходіння лаборанта і учнів.
Якщо речовини виставляють на столи в пробірках, то пробірки повинні бути під відповідним номером, а на класній дошці слід написати хімічні формули занумеровані речовин.
Не можна використовувати для учнівських робіт вузькі і високі штативи з двоповерховим розташуванням пробірок: такі штативи легко перекинути. Необхідно користуватися низькими штативами на 12 гнізд.
Якщо для учнівських дослідів потрібні невеликі порції (кілька крапель) міцних кислот, то краще їх роздавати по мірі потреби з допомогою склянки з пробкою і очної піпеткою або спеціальної крапельниці. Як крапельниці можна використовувати стійкий флакон з невеликим отвором, що закриваються гвинтовою пластмасовою кришкою з поліетиленової або гумовою прокладкою.
До початку роботи вчитель зобов'язаний нагадати учням про необхідність дотримуватися обережності і відзначити правила, пов'язані з майбутньої роботи. Перед проведенням небезпечних для очей, та особи робіт вчитель повинен розпорядитися про одяганні захисних окулярів (або масок). Необхідно, щоб вчитель зрозуміло пояснював, скільки слід брати того чи іншого речовини для проведення роботи.
Спостерігаючи виконання фронтальної роботи і помічаючи порушення правил безпеки учням, вчитель повинен негайно зупинити його і, вказавши на помилку, показати, як потрібно правильно працювати. Якщо аналогічну помилку допускають і інші учні, то вчителю слід припинити на час роботу на всіх столах і показати всім правильний прийом виконання роботи.
Під час лабораторних і практичних робіт учням суворо забороняється:
1) переходити на інше робоче місце без дозволу вчителя;
2) перекидати один одному будь-які речі (книги та ін);
3) брати прилади і речовини з робочих місць, не зайнятих учнями;
4) безцільно переливати розчини або відчувати речовини на власний розсуд;
5) запалювати пальники та спиртівки без потреби;
6) голосно розмовляти і шуміти;
7) відносити з собою що б то не було з предметів і речовин, призначених для проведення дослідів;
8) залишати пробірки і іншу хімічну посуд брудною.
Після закінчення дослідів кожна пара учнів повинна привести своє робоче місце в порядок. При виявленні недостачі предмета обладнання або реактиву лаборант повинен негайно доповісти вчителю.
Необхідно також стежити, щоб по закінченні робіт у сміттєвий бачок (або відро) не викидали речовини, які можуть через деякий час загорятися.
Основні правила з техніки безпеки. Згідно з положенням про хімічні кабінетах правила з техніки безпеки повинні бути вивішені в класі-лабораторії на видному місці.

Основні правила з техніки безпеки при роботах в хімічному кабінеті зводяться до наступного:
1 Не виробляти фронтальних робіт та окремих дослідів до ознайомлення учнів з "Правилами".
2 При роботі користуватися тільки чистою, сухою та справною (без тріщин і пошкоджень) посудом.
3 Нічого не пробувати на смак; приймати їжу в хімічних лабораторіях заборонено.
4 Ніяких речовин з кабінету нікому не давати і не дозволяти самовільно брати їх додому.
5 Нюхати летючі речовини з обережністю.
6 Не нахилятися над посудиною, в який що-небудь наливають, щоб уникнути попадання бризок в очі.
7 Не нахилятися над порцелянової випарювальну чашкою, в якій що-небудь випаровується, щоб уникнути опіку від бризок або розлітаються сухих часток.
8 Особливо важливо оберігати очі, так як ушкодження їх навіть малими краплями шкідливих речовин може викликати втрату зору.
9 Пробірку з нагрівається рідиною тримати отвором у бік від себе і від товаришів, так як рідина внаслідок перегрівання іноді «вихлюпується» з пробірки.
10 При нагріванні розчинів речовин в пробірках їх слід заповнювати не більше ніж на 1 / 3.
11 Тверді речовини нагрівати тільки в сухих пробірках.
12 При нагріванні скляного посуду не торкатися нею до гноті спиртової лампи, так як гніт холодний і посуд може лопнути.
13 Не можна нагрівати полум'ям товстостінну скляний посуд (банки, склянки, циліндри), вимірювальну посуд і фарфорові ступки.
14 Запалювати спиртівку тільки за допомогою сірника. Не можна запалювати її, підносячи до іншої палаючої спиртівці пролитий спирт може спалахнути.
15. Гасити спиртівку тільки за допомогою ковпачка.
15 Не закривати пробірку пальцем при збовтуванні знаходиться в ній рідини. Збовтувати слід, тримаючи пробірку, стакан або колбу за верхню частину і злегка похитуючи.
16 Спостерігаючи реакцію, тримайте пробірку в деякому віддаленні від ока.

 

Господарські заходи з видалення та знешкодження відходів. Для збору сміття, битого посуду і відходів хімічних речовин у класі-лабораторії слід мати три посудини:
1) емальоване або керамічне відро з кришкою для хімічних відходів;
2) звичайну металеву мусорні контейнери зі вставним відром і педальним важелем для підйому кришки - для паперових відходів і дрібного сміття; на мусорні контейнери або над нею повинен бути напис: «Бите скло не кидати!»;
3) залізне відро або металеву коробку без кришки з написом: «Для битого скла!».
Не можна для збору сміття використовувати картонну тару або фанерні ящики, так як це небезпечно в пожежному відношенні.
Звичайні відходи хімічного кабінету (слабкі розчини кислот і т.д.) рекомендується нейтралізувати і після розбавлення водою виливати у каналізацію. Нерозчинні опади та отруйні речовини слід викидати в спеціальну вигрібну яму з кришкою, влаштовану у віддаленому кутку шкільного двору. Горючі відходи треба спалювати у дворі школи.
Залишки лужних металів рекомендується спалювати або знешкоджувати етиловим спиртом. Виходить в результаті реакції алкоголят розбавляють водою і виливають у каналізацію. Ні в якому разі не можна залишки лужних металів викидати в каналізацію!
Не можна зливати в відро для відходів несумісні речовини, Якщо після виливання розчину перманганату калію будуть вилиті забруднений сірчаної кислоти, то у відрі можлива бурхлива реакція, що супроводжується вибухом. При наявності у відрі перманганату калію і соляної кислоти буде виділятися хлор.

 

Класифікація небезпечних дослідів та робіт. Для зручності розгляду всі небезпечні роботи в шкільному хімічному кабінеті можна розділити на наступні групи:
1) ожогоопасние, пов'язані з можливістю отримати хімічний, термічний або комбінований опік різного ступеня;
2) вибухонебезпечні, здатні викликати вибух, травмування присутніх людей і займання горючих речовин, предметів;
3) пожежонебезпечні, викликають непередбачену спалах легкозаймистих речовин і необхідність використання протипожежних засобів;
4) досліди та роботи, пов'язані з отриманням або використанням шкідливих газів і речовин, отруйних повітря або викликають отруєння при випадковому попаданні в шлунок;
5) роботи, пов'язані з можливістю порізу рук осколками скла або ріжучим інструментом;
6) роботи та досліди, пов'язані з використанням електричного струму і небезпекою отримання електричного удару (електротравми).
Відповідно до законів про працю отримані на роботі опіки, ураження очей, порушення нормальних дихальних функцій, порізи, удари і поразки електричним струмом відносяться до виробничого травматизму.


ОПІКОНЕБЕЗПЕЧНІ ДОСВІДИ І РОБОТИ
Види опіків, опіки від кислот. Опік на уроках з хімії може бути отриманий при самих різних обставин, з різних причин. Опіки бувають хімічні, термічні,електричні. За ступенем впливу на людський організм розрізняють опіки: першого ступеня (почервоніння шкіри), другого ступеня (поява бульбашок), третього ступеня (омертвіння тканин), четвертого ступеня (обвуглювання тканин).
У шкільній практиці найчастіше доводиться мати справу з хімічними та термічними опіками першого та значно рідше другого ступеня. Хімічні опіки є звичайно наслідком невмілого поводження з міцними кислотами.
З концентрованих кислот найбільш сильні опіки викликає суміш азотної і соляної кислот («царська горілка»). Інші кислоти по шкідливості можна розташувати в такій послідовності: азотна, сірчана, плавикова, хлороводнева і оцтова.
Опік від кислот найчастіше може бути отриманий при переливанні і дотику пальцями до кислоти, розтікається від горлечка склянки по зовнішній її частини. При практичних роботах, що проводяться на «пристосованих» партах, внаслідок тісноти, а також нестійкості невеликих склянок, нерідкі випадки розливання кислот. При цьому можливий опік рук. Для зниження цієї небезпеки рекомендується застосування склянок більш стійкої форми (з діаметром денця в 32 мм замість 22-25 мм) і пристрій дерев'яних підставок з гніздами. Підставку потрібно покрити асфальтовим лаком. Не слід наповнювати
склянки концентрованими кислотами і взагалі небезпечними в будь-якому відношенні речовинами більш ніж на 1/3-1/2 склянки.
Опік від лугів та інших речовин. Опік лугами можна отримати при неправильній демонстрації досвіду, наприклад, показує взаємодію металевого натрію або калію з водою. Для цієї мети зазвичай використовують кристалізатор з водою. При наявності хімічного скляного ковпака досвід можна вести в кристалізаторі, встановленому на підносі.
Приготування розчинів їдких лугів лежить на обов'язку лаборанта. Проте в учнів може виникнути бажання приготувати електроліт на заняттях гуртка. У цьому випадку необхідно стежити за тим, щоб учні не брали шматки або таблетки гідроксиду калію голими руками, а користувалися залізними щипцями (тигельними). Розділяти грудки слід по можливості всередині банки. Великі шматки лугу краще дробити у чавунних ступках, використовуючи слюсарне зубило і прикриваючи отвір тканиною. Дрібні шматки можна дробити кусачками, вживаючи заходів обережності, щоб вони не розліталися і не потрапляли в очі, на волосся та одяг.
Необхідно пам'ятати, що потрапляння навіть невеликого шматочка їдкого лугу в око може викликати втрату зору.
Термічні опіки можуть бути отримані при необережному поводженні з спиртівками, електронагрівальними приладами тощо під час виконання практичних робіт. Категорично забороняється користуватися для спіртовок будь-яких типів бензином або бензолом. Опік пальців може статися при дотику до ще не охолола після хімічної реакції, що супроводжується виділенням великої кількості тепла, посуді, потрібно користуватися щипцями. Деяку небезпеку щодо опіку на фронтальних роботах представляють сірники, тому що учні схильні іноді використовувати їх для пустощів. Тому при роботах учням видають неповні коробки, що змушує їх економно витрачати сірники. Дуже небезпечний опік шматочком розпеченого речовини - прожарювання ведуть в закритому посуді, при цьому бажано надягати запобіжні окуляри.
Електричні опіки, променевої опік очей. Опік електричної дугою в хімічних кабінетах - явище рідкісне.
При проведенні дослідів горіння магнію, термітної суміші, при спалюванні фосфору, сірки і заліза в кисні, а також при дослідах з електричною дугою виходить яскраве високотемпературне полум'я, шкідливо впливає на сітчасту оболонку очного яблука і здатне викликати променевої опік очей. Сила шкідливого впливу тим більше, чим яскравіше полум'я, більше його величина і тривалий час впливу. Зі збільшенням відстані від очей до джерела світла шкідливий вплив знижується в квадратичної залежності. Тому не можна яскраве полум'я розглядати без синіх захисних окулярів і навіть при надягнутих синіх окулярах не слід занадто наближатися до полум'я і довго його розглядати.


ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ДОСВІДИ І РОБОТИ
Попередні відомості. Згідно існуючим науковим концепціям природа вибуху речовин вибухових і вибухонебезпечних однакова, і теоретичне пояснення явища вибуху тих і інших речовин ідентично.
Імпульсом для ініціювання вибуху може бути підвищення температури, електрична іскра, удар, струс, тертя та ін Швидкість поширення реакції вибуху в речовині складає від кількох до 100 м / с. Якщо реакція вибуху сягає надзвуковій швидкості, то таке явище називається детонацією. До вибухового розпаду схильні багато неорганічних і органічні сполуки. З їх числа в практиці шкільних робіт з хімії можуть зустрітися хлорати, нітрати, органічні нітросполуки, ацетил-Ленід.
У шкільній практиці вибухи бувають викликані найчастіше горінням сумішей газів або парів гарячих і легкозаймистих речовин з повітрям. Чим нижче температури спалаху парів, тим більше небезпека вибуху. Особливо велика небезпека вибуху речовин, що мають дуже низьку температуру кипіння, якметан, етилен, ацетилен, водень і ін
Для кожного газу встановлено нижню та верхню межі вибуховості. Нижньою межею вибуховості називається мінімальна концентрація горючого газу в повітрі, при якій може бути вибух. Верхньою межею вибуховості називається концентрація газу в повітрі, вище якої вибух не відбувається. Чим ширше діапазон між нижньою і верхньою межами вибуховості газу в суміші з повітрям, тим більше вибухонебезпечний даний газ. Підвищення температури повітря, як правило, розширює діапазон вибуховості.
Досліди, найбільш небезпечні у відношенні вибуху:
1) отримання і демонстрація горіння водню, 2) вибух суміші водню з повітрям, 3) демонстрація вибуху гримучого газу; 4) відновлення міді з оксиду міді воднем; 5) одержання хлороводню синтетичним методом; 6) вибух хлороводородной суміші; 7) ознайомлення з властивостями метану: горіння, вибух суміші метану з киснем; 8) вибух суміші етилену з киснем або повітрям; 9) отримання ацетилену і демонстрація його горіння; 10) досліди, які показують вибухові властивості суміші парів бензину (бензолу) і повітря; 11) досліди з сухими вибуховими речовинами.
При підготовці всіх цих дослідів лаборант повинен бути особливо уважним і не намагатися провести небезпечний досвід самостійно, за відсутності вчителя. Лаборанту необхідно бути акуратним також і при інших роботах, які виконуються в препараторською, як, наприклад, при обробці шматочків металевого натрію або калію. Навіть невеликі відходи цих металів не можна викидати в раковину, щоб уникнути вибуху.
Небезпечно змішування бертолетової солі з сірчаним кольором для отримання хлопавок і пістонів, а також виготовлення чорного пороху. Не можна дробити, розтирати або змішувати невідомі тверді речовини.
Вибух іноді може відбутися при нагріванні, розтиранні, подрібненні або навіть просто при необережному змішуванні горючих речовин з речовинами, легко віддають свій кисень.
Основні правила при демонстрації вибухонебезпечних дослідів. Як правило, при демонстрації вибухонебезпечних дослідів можна рекомендувати проводити їх на окремому столі, у можливому видаленні від учнів. Загальноприйнято також користуватися прозорими захисними екранами з дзеркального або органічного скла. Екрани з дзеркального скла, проте, важкі, незручні в обігу і до певної міри неміцні.
Обов'язковою умовою безпеки дослідів при демонстрації горіння газів є попередня перевірка їх на чистоту шляхом спалювання порції газу в пробірці, оберненої або обклеєної 2-3 шарами щільного паперу. Ще краще замість обгортання папером вставляти пробірку в шматок гумової трубки. Якщо газ спалахує без звуку, то його можна запалювати, не побоюючись вибуху. Слід проводити досліди, небезпечні у відношенні вибуху, з малими порціями газу. Крім того, на вчительському столі при цьому завжди повинен бути пісочний вогнегасник.
Користуватися газометрів для збирання водню та ацетилену не рекомендується.
При проведенні дослідів вчитель повинен надягати захисні окуляри. Необхідно пам'ятати, що немита після дослідів посуд, наприклад з-під бензолу, бензину тощо, також може бути вибухонебезпечною, оскільки при наявності навіть незначних залишків і парів неминучий сильний вибух.
Пожежонебезпечні ДОСВІДИ І РОБОТИ
Основні джерела пожежної небезпеки в хімічному кабінеті:
1) досліди, що демонструють горіння різних речовин;
2) досліди, що демонструють вибух різних сумішей газів, парів і т. д.;
3) неправильне користування пальниками, спиртівками, паяльними лампами тощо;
4) неправильне користування електронагрівальними приладами, неправильне використання електроенергії в електрифікованих приладах, моделях, стендах;
5) необережне поводження з вогненебезпечними речовинами;
6) неправильне зберігання вогненебезпечних та несумісних речовин;
7) несправна електрична проводка;
8) несправний стан газопостачальної мережі;
9) самозаймисті речовини.
Класифікація вогненебезпечних речовин. До вогненебезпечним відносяться всі горючі речовини та сполуки, в тому числі вибухові та вибухонебезпечні. За ступенем небезпеки вогненебезпечні речовини поділяються на три групи: самозаймисті, легкозаймисті та трудновоспламеняющиеся. Показниками небезпеки є: температура займання, температура спалаху і здатність речовини утворювати з повітрям вибухову суміш.
Найбільшу пожежну небезпеку представляють речовини самозаймисті:
1) при зіткненні з киснем повітря - білий фосфор, сульфіди заліза, порошки алюмінію та заліза;
2) при контакті з галогенами (хлор, бром) на світлі - ацетилен, водень, метан, етан, червоний фосфор і ін;
3) при взаємодії з азотною кислотою - скипидар, етиловий спирт, гас, целюлозні матеріали;
4) при зіткненні з пероксидом натрію - метиловий, етиловий, пропіловий, бутиловий спирти, анілін, етиловий ефір і оцтова кислота;
5) при зіткненні з водою самовозгораются лужні метали;
6) оксид хрому (VI) викликає самозаймання метилового, бутилового й ізоамілового спирту, ацетону, оцтової кислоти;
7) пермангаіат калію викликає самозаймання гліцерину та інших речовин.
Слід пам'ятати, що самозайматися можуть пакля і ганчірки, просочені машинним маслом, тому замаслений обтиральний матеріал слід тримати в залізних коробках.
Легкозаймистими вважають речовини, здатні при кімнатній температурі швидко запалюватися навіть від електричної іскри вимикачів і т. п. До них відносяться горючі гази і рідини (метан, етан, водень, бензол, бензин та ін), що мають температуру спалаху до 45 ° С, а також тверді речовини з температурою займання до 150 ° С.
Загальна характеристика дослідів, небезпечних у пожежному відносин. Досліди, небезпечних щодо термічних та електричних опіків, а також вибухів, в тій чи іншій мірі небезпечні також у пожежному відношенні. Вчитель завжди повинен це враховувати і тому мати напоготові протипожежні засоби. Досить небезпечні в пожежному відношенні досліди, що демонструють горіння різних речовин, особливо летючих, а також сумішей, розвиваючих при горінні високу температуру. Велику пожежну небезпеку представляють досліди з розгону вуглеводнів на леткі фракції і досліди з термічним розкладанням речовин. Небезпечні також досліди з'єднання твердих речовин (сірка та залізо), що супроводжуються виділенням великої кількості теплоти.

Найбільш небезпечні в пожежному відношенні наступні демонстраційні досліди:
1) горіння термітної суміші;
2) разгонка нафти з метою отримання її легких фракцій;
3) крекінг гасу або солярового масла;
4) отримання етилену і демонстрація його горіння;
5) бронювання бензолу;
6) отримання нітробензолу;
7) термічний розклад кам'яного вугілля.
Значну пожежну небезпеку становить демонстрація моделей і макетів, електрифікованих з порушенням електротехнічних правил, а також використання саморобних приладів та установок з електричним нагрівом, несправних приладів.
Для проведення робіт вчителю і учням слід користуватися інструкціями з протипожежної безпеки, а також спеціалізованими інструкціями НДІ по поводженню з хімреактивами та проведення певних дослідів, які можна знайти в профільній літературі, призначеній для вчителя.
ДОСВІДИ ТА РОБОТИ З речовин, шкідливих для здоров'я
Класифікація шкідливих і отруйних речовин.

До отруйних речовин відносяться речовини, які при взаємодії з клітинами живого організму порушують в тій чи іншій мірі його нормальні функції. Незважаючи на застосування отруйних речовин протягом декількох тисяч років, до цих пір немає ще точної їх класифікації.

За характером дії на людський організм шкідливі та отруйні речовини можна розділити на наступні групи:
1. Речовини, що викликають опіки або діючі болісно на шкіру та слизові оболонки. Сюди відносяться всі концентровані мінеральні кислоти (сірчана, хлороводнева, азотна та ін) і лугу (гідроксид натрію, гідроксид калію, гашене вапно, аміак та ін.)
2. Речовини, що діють шкідливо через органи дихання (хлор, аміак, оксиди азоту, оксиди сірки).
3. Отрути крові - речовини, що вражають кровотворні органи або вступають у хімічну взаємодію зі складовими частинами крові (оксид вуглецю (II), бензол і його гомологи та нітропохідні, синильна кислота, свинець).
4. Речовини, що діють переважно на нервову систему (сірководень, бензол, бензин, метиловий спирт, анілін і ін.)
5. Наркотики, викликають тимчасовий розлад функцій деяких органів людини (етиловий спирт і ін)
Основні правила для зниження забруднення повітря при демонстрації дослідів зводяться до наступного:
1. Досліди з відносно великими кількостями шкідливих газів слід проводити тільки у витяжній шафі спеціальної конструкції, що має вітринне скло в стінці, зверненої до студентів.
2. За відсутності спеціального витяжної шафи шкідливі гази, як сірководень, хлороводень, оксиди азоту, краще одержувати в малих кількостях, в пробірках.
3. Для дослідів слід брати мінімальну кількість шкідливих реагуючих речовин.
4. Трубчасті з'єднання приладів повинні бути абсолютно щільними; повинно бути забезпечено гарне прилягання пробок, що краще досягається при гумових пробках.
5. Пріліваніем соляної кислоти при отриманні хлору і подачу, води при отриманні ацетилену слід виробляти краплями за допомогою піпетки або лійки з краном.
6. Нагрівання спиртівками і газовими пальниками потрібно вести обережно щоб уникнути розтріскування приладу.
7. У приладі повинна бути передбачена можливість поглинання надлишку одержуваного газу за допомогою відповідного розчину, налитого в скляну байку з корком і газопріемной трубкою.
Для поглинання хлору, хлороводню, брому, бромоводорода, сірководню, оксиду сірки (IV) використовують розчин гідроксиду натрію; оксид азоту (II) та оксид азоту (IV) поглинають насиченим розчином сульфату заліза (II). Оксид сірки (IV) можна розчинити також водою з льодом, а сірководень - розчином аміаку
У деяких випадках можливе використання нескладних пристроїв з березовим або активованим вугіллям, що поглинають шкідливі речовини.
8. В якості резервуара для надлишкового газу може бути використана гумова камера від спортивного або дитячого м'яча, а також справна велосипеднакамера.
9. Спалювати речовини, що утворюють шкідливі гази, слід у невеликих скляних банках із пробками, через які пропущена сталевий дріт з ложечкою.
10. Для дослідів розкладання гуми досить покласти на дно пробірки 2-3 шматочки розміром 4-5 мм. Кінець вихідного трубки опускають у пробірку, охолоджувану у склянці з водою.
11. При розкладанні деревини і спалюванні світильного газу слід брати дрібні сухі тирса, досвід вести в пробірці, а відтягнутий кінець скляної газовідвідної трубочки повинен мати можливо малий отвір.
0пити з шкідливими речовинами. До демонстраційним дослідів і фронтальним робіт зі шкідливими речовинами слід віднести:
1. Розкладання оксиду ртуті.
2. Спалювання в кисні вугілля, сірки і фосфору.
3. Отримання та вивчення властивостей хлору.
4. Взаємодія хлору, брому і йоду з металами.
5. Отримання сірководню та ознайомлення з його властивостями.
6. Спалювання сірки.
7. Отримання азотної кислоти з нітратів та ознайомлення з її властивостями.
8. Спалювання фосфору, отримання фосфорної кислоти.
9. Отримання вугілля термічним розкладанням деревини.
10. Одержання оксиду вуглецю (II) та ознайомлення з його властивостями.
11. Розчинення каучуку і гуми в органічних розчинниках.
12. Розкладання каучуку при нагріванні і випробування продуктів розкладання.
13. Досліди з фенолом.
14. Досліди з аніліном.
При всіх дослідах з хлором, сірководнем, оксидами сірки, оксидами азоту і парами брому забороняється розпізнавати їх запах безпосередньо нюхом, так як це часто призводить до отруєнь. Особи, які вдихали оксиди азоту, повинні бути перевірені, лікарем, незважаючи на гарне самопочуття. Для розпізнавання запаху хлору рекомендується використовувати хлорне вапно. При дослідах з хлором рекомендується мати напоготові склянку з етиловим спиртом для, вдихання його пари у випадку навіть легкого отруєння.
ЗАХОДИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ
Джерела небезпеки ураження струмом; перевірка справності електроприладів. Ураження електричним струмом виникає найчастіше при безпосередньому дотику рукою до оголених струмоведучих частин. Тому вчитель перш за все повинен стежити за тим, щоб вся проводка електроприладів і електрифікованих установок була добре ізольована або ж огороджена.
Іноді люди зовсім мимоволі чіпають струмоведучі частини, наприклад, при заміні лампочки або пробки. Статистика уражень електричним струмом в освітлювальних кімнатних установках показує, що 60% випадків обумовлені дотиком до цоколя або патрону лампи при чищенні, митті або зміні лампочки. Тому, ввертивая нову електролампу, слід тримати її за скляну частину, а патрон притримувати за пластмасовий корпус.
При користуванні електричними приладами з металевими оболонками потрібно бути обережним і, відчувши при дотику наявність напруги, негайно відключати прилад для перевірки електриком і ремонту.
Загальні правила користування електроприладами.
Несправний електроприлад може послужити не тільки причиною невдалого досвіду, але й викликати опік, осліплення яскравим спалахом і навіть електричний удар з важкими наслідками. Тому необхідно строго виконувати правила користування електроприладами.
1. При огляді і чищенні приладу його треба попередньо відключити від мережі (особливо при дослідах з електролізу).
2. При розбиранні та чищення великих приладів, що мають заземлення металевого корпусу (термостати, електропечі), рекомендують від'єднувати також і заземлення, щоб уникнути помилки.
3. Після підготовки приладу до досвіду і збирання електричної схеми вона повинна бути перевірена вчителем, і тільки після цього можна включити прилад в мережу.
4. При всяких змінах в схемі з'єднань приладу, при зміні електродів, ламп і т. д. необхідно прилад відключати від мережі. Вторинне включення після переробки схеми, можливо тільки після дозволу вчителя ..
5. Допускається регулювати силу струму або підводиться до приладу напругу за допомогою рукояток і перемикачів, на щиті, а також реостатами фабричного виготовлення із захисним кожухом. При користуванні переносним реостатом бажано; щоб він був укріплений на електроізоляційною підставі,
6. При регулюванні сили струму реостатом необхідно налипати живлення приладу завжди при мінімальному струмі, збільшуючи його поступово до необхідної величини.
7. Перед включенням приладу в мережу необхідно переконатися, чи відповідає напруга, на яке розрахований прилад, напрузі мережі.
8. Перед включенням приладу в мережу слід його оглянути з зовнішньої сторони. При виявленні вм'ятин, зламів, пошкоджень контактів, обривів проводів і т.д. необхідно перевірити стан ізоляції приладу або доручити цю перевірку вчителю фізики. Прилад з несправностями включати в мережу не можна.
9. При включенні в мережу справного приладу треба спочатку вставити порцелянову колодку апаратного шнура в токопріемную коробку приладу зі штекерами, а потім, переконавшись в щільності контактів колодки, взятися за ізольований корпус вилки, монтованої на іншому кінці апаратного шнура, і вставити її в гніздо штепсельної розетки.
10. Не можна користуватися для включення приладу апаратним шнуром без вилки (голими кінцями проводів), так як при цьому можна легко отримати електричний удар.
11. При необхідності тимчасово подовжити апаратний шнур або взагалі лінію, яка живить демонстраційну установку, рекомендується користуватися безпечними подовжувачі. Вони мають запобіжні платівки, автоматично закривають мідні контакти в гніздах після висмикування вилки.
12. При отриманні нового електроприладу необхідно перш за все уважно вивчити інструкцію в разі неясності деяких питань отримати консультацію у вчителя фізики
13. Всі фабричні інструкції, а також описи саморобних електрифікованих приладів, їх електричні схеми та правила користування повинні зберігатися у лаборанта в спеціальній папці разом з паспортами на прилади і гарантійними листами.
14. Всі електричні прилади необхідно оберігати від вогкості і особливо від наявності в атмосфері шафи, де вони знаходяться, парів хлороводородной та інших кислот. Вогкість не тільки викликає корозію металевих частин приладу, але й знижує якості його ізоляції, що загрожує повною псуванням приладу і робить небезпечним користування ним. Не можна брати електричні прилади мокрими руками, у разі попадання на них вологи потрібно насухо витирати ганчіркою.
15. При роботі електрифікованої установки від мережі на 220 В потрібно оберігатися of випадкового дотику до частин установки, що знаходяться під напругою (металеві частини затискачів, кінці проводів, електроди).
16. Якщо в хімічному кабінеті є акумулятори, необхідно не тільки утримувати їх в чистоті, але й постійно стежити за їх станом, суворо дотримуючись правил, зазначені інструкцією: а) вимірюють вольтметром напругу на кожному елементі; б) перевіряють рівень електроліту (скляною трубочкою); в ) вимірюють з допомогою денсиметра щільність електроліту. При напрузі нижче 1,85 В (на один елемент) у свинцевого акумулятора або нижче 1 В у лужного їх необхідно заряджати щоб уникнути псування.
У разі необхідності подовжити живильну проводку на 220 В можна використовувати подовжувач безпечного типу з автоматично закриваються гніздами.
ПРАВИЛА НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ
Загальні правила. Незалежно від характеру нещасного випадку з учням вчитель повинен перш за все послати кого-небудь запросити шкільного лікаря, а сам з лаборантом приступити до негайного надання першої допомоги. Не слід для виклику лікаря посилати лаборанта, тому що може виникнути необхідність у терміновому застосуванні нейтралізуючих розчинів, лікувальних речовин і медичних засобів. У лаборанта зазвичай знаходяться всі ключі від шаф і аптечки. Не слід також забувати, що на обов'язки старших лежить точна інформація лікаря про причини нещасного випадку. У серйозних випадках треба одночасно з викликом лікаря і наданням першої допомоги розпочати приготування всього того, що рекомендується інструкціями чи мається на хімічному кабінеті (протиопікові кошти, протиотрути, блювотні і т. д.). Іноді потрібно забезпечити можливість стерилізації інструментів киплячою водою.
При втраті свідомості рекомендується:

1) забезпечити приплив свіжого повітря,

2) звільнити хворому шию і груди, розстебнути одяг,

3) надати ніг піднесене положення;

4) обприскувати обличчя холодною водою;

5) давати нюхати нашатирний спирт.
При пораненнях і порізах металевим предметом слід обмити ранку 3-процентним розчином пероксиду водню, змастити краї настоянкою йоду і забинтувати. При пораненні осколками скла, перш ніж промивати ранку, потрібно видалити осколки пінцетом і перевірити їх відсутність, злегка стискаючи ранку.
При кровотечі з носа - укласти хворого, звільнити його шию від коміра, робити холодні примочки на перенісся, а до ніг покласти грілку.
Поличка з нейтралізуючими речовинами рекомендується для кожного хімічного кабінету. На ній встановлюють склянки зі слабкими розчинами: гідрокарбонату натрію (3-відсотковий розчин) і оцтової кислоти (3-відсотковий розчин). На ній же знаходиться пляшечка з 2-процентним розчином борної кислоти для промивання очей, чистий стакан, закритий плівкою, і невеликий кристалізатор з бинтом і ватою, а також мило.
Настінна аптечка є необхідним устаткуванням кожного хімічного кабінету.

Аптечка, як і місця надання першої допомоги, повинна бути пофарбована в зелений колір.


В аптечці повинні завжди бути:
1) індивідуальні антисептичні пакети з бинтами;
2) бинти звичайні, запаковані в щільний папір;
3) вата гігроскопічна (запакована);
4) борна кислота кристалічна і в розчині;
5) йодна настоянка;
6) сода питна в порошку;
7) нашатирний спирт;
8) валеріанові краплі;
9) перманганат калію кристалічний;
10) оцтова кислота (3-відсотковий розчин)}
11) спирт етиловий;
12) лейкопластир і бактерицидна папір;
13) крохмаль;
14) чиста гуртка або склянка;
15) ножиці медичні;
16) пульверизатор;
17) чарка для промивання очей;
18) гумова грілка;
19) чистий рушник і шматок туалетного мила.


Дуже зручний шафа, об'єднаний в загальну конструкцію з туалетного поличкою, що зміцнюється на стінці над умивальником. У верхньому відділенні під замком знаходиться повний набір, що покладається для настінного аптечки. На трьох нижніх відкритих поличках розташовуються нейтралізуючі речовини, бинт, вата, склянка з настойкою йоду, чистий стакан і туалетні приналежності для миття рук.
Перша допомога при опіках. У разі термічного опіку (від вогню, пари, гарячих предметів або електричної дуги) слід накласти мокру антисептичну пов'язку зі шматка марлі або бинта, змочену 2-3-процентним розчином перманганату калію, або 2-процентним розчином питної соди, або розчином стрептоциду. Ні в якому разі не можна змащувати місце опіку вазеліном або жирами. При серйозних опіках (III і IV ступінь) до приходу лікаря рану покривають лише сухий стерильною пов'язкою, а до прибуття лікаря підготовляють стерильний перев'язувальний матеріал і забезпечують можливість стерилізації інструментів кип'ятінням.
При термічному опіку добре користуватися маззю «оксикорт», вона продається в аерозольній упаковці в легких металевих тубах. Обпечене місце обприскують один раз на день і зверху накладають пов'язку з марлі. При сильних опіках мазь накладають два-три рази на добу. Хорошим засобом є також гиоксизон
При опіках кислотами (азотної, сірчаної, соляної, фосфорної) промити місце опіку великою кількістю води, а потім 3-процентним розчином питної соди. При опіку плавикової кислотою - тривале промивання проточною водою (поки побілілі і коагульованими поверхню опіку не покриється червоністю), а потім треба докласти свіжоприготовлену 20-процентну суспензію оксиду магнію в гліцерині. До приходу лікаря рекомендується приготувати 10-відсотковий розчин сульфату магнію та забезпечити можливість стерилізації інструментів кип'ятінням.
Опіки лугами обмивають водою, потім нейтралізують 1-2-процентним розчином оцтової або лимонної кислоти. При пробі на мову кислота повинна мати слабокислий смак.
При опіку фосфором палаючий фосфор гасять водою або ще краще 1-2-процентним розчином сульфату міді. На обпечене місце накладають пов'язку, змочену 2-процентним розчином сульфату міді, або 5-процентним розчином питної соди, або 3-5-процентним перманганатом калію.
При опіку фенолом обпечене місце промивають водою з етиловим спиртом.
У разі опіку бромом уражене місце змивають концентрованим розчином гіпосульфіту натрію або етиловим спиртом.
При хімічному опіку очей необхідно рясно промити очі струменем води, а потім, у разі опіку лугами, промити 2-процентним розчином борної кислоти, при опіку кислотами - 3-процентним розчином питної соди. Не можна терти очі. Для більш зручної промивання очі методом фонтанчика від звичайного водопровідного крана корисно мати напоготові тонку гумову трубку з пристосуванням для надягання на кінець крана. Деякі вчителі рекомендують промивати очі молоком. При променевому опіку застосовують холодні примочки на очі з 0,5-1,0-процентного розчину дикаина.
Перша допомога при отруєннях газами і парами - Вивести потерпілого на чисте повітря, полегшити умови дихання (розстебнути одяг, що стискує-комір). У більш серйозних випадках можуть додатково застосовуватися спеціальні засоби. Так, при отруєнні:
азотною кислотою (парами) - абсолютний спокій. Дати 2 г норсульфазола, сульфазола, Сульфазин; корисно вдихання кисню; до приїзду лікаря приготувати лобелії, камфору, 10-відсотковий розчин хлориду кальцію; забезпечити стерилізацію інструментів киплячою водою;
ацетоном (парами) - при втраті свідомості - штучне дихання;
аміаком - вдихання водяних парів (з додатком оцту);
бензолом (парами) - уникати охолодження, спокій; вдихання кисню;
бромом (парами) - рекомендується нюхати нашатирний спирт; промити очі, рот і ніс 2-процентним розчином гідрокарбонату натрію. Спокій, вдихання кисню;
йодом (парами) - вдихати водяні пари з домішкою аміаку, очі промити 1-процентним розчином гіпосульфіту;
оксидом вуглецю (II) (чадний газ) - дати нюхати нашатирний спирт, не допускати охолодження тіла; гірчичники, грілки, теплі компреси до ніг і рук; всередину чорна кава; якщо дихання зупинилося, робити штучне дихання у поєднанні з киснем; спокій;
світильним газом - чисте повітря, кисень (з 5% ССБ), нашатирний спирт; штучне дихання; обливання голови холодною водою; гірчичники до литкових м'язів, на потилицю і між лопатками; оцтові клізми;
свинцем (парами його сполук) - негайно відправити до лікарні;
оксидом сірки (IV) - вдихання парів розчину аміаку з домішкою спирту і гірчичники на груди; промивання носа і полоскання порожнини рота 2-процентним розчином питної соди; спокій;
сірководнем - гірчичники на груди; нюхати хлорне вапно; у важких випадках штучне дихання в комбінації з киснем;
хлором - вдихання кисню, вдихання водяних парів, спиртового розчину аміаку; в більш важких випадках звернутися до лікаря;
ефіром і хлороформом - вдихання кисню, нашатирного спирту, обприскування обличчя, грудей холодною водою; грілки до тіла; всередину кави.
При вдиханні кисню ніс і рот покривають воронкою, трубка якої сполучена з кисневою подушкою.
При ослабленні дихання - робити штучне дихання.
Перша допомога при шлункових отруєннях. При шлункових отруєннях застосовуються такі засоби:
Видалення отрути з організму шляхом штучної блювоти, викликаної прийомом усередину декількох склянок мильної води або 1 / 2 чайної ложки гірчиці, розчиненої в склянці теплої води.
При отруєнні кислотами і лугами замість блювотний засіб застосовують промивання шлунка.
а) при легкому отруєнні лугом п'ють 1-відсотковий розчин оцтової кислоти, при отруєнні кислотою приймають внутрішньо оксид магнію (2 чайні ложки на 1 склянку води). При більш серйозному випадку - промивання шлунка; б) обволікаючі засоби.: Білкова вода (2 яєчних білка на 3 склянки води, прийомсклянками) або молоко, крохмальний клейстер, борошняна болтушка; в) адсорбуючі засоби: одна столова ложка деревного вугілля в порошку на 2 склянки води (на один прийом). Одночасно для подальшого видалення вугілля з організму слід давати послаблюючі солі.
У разі шлункового отруєння твердими і рідкими речовинами можна рекомендувати наступне:
Альдегіди - випити склянку 0,2-процентного розчину аміаку, а через кілька хвилин склянку молока.
Аміаку розчин - пити дуже слабкий розчин оцтової кислоти або лимонний сік. Викликати блювоту. Дати рослинну олію, молоко або яєчний білок.
Анілін - викликати блювоту. Дати вдихати кисень, проносне, але ні в якому разі не спирт і не рослинне масло.
Барію розчинні солі - викликати блювоту. Дати проносне: сульфат магнію або сульфату натрію.
Йод - викликати блювоту. Дати 1-відсотковий розчин серноватистокислого натрію (гіпосульфіт), крохмальний клейстер, молоко.
Марганцевої кислоти солі - дати води, викликати блювоту; дати молоко, яєчний білок або крохмальний клейстер.
Міді сульфат - промивання шлунка 0,1-процентним розчином жовтої кров'яної солі. Сольове проносне. Всередину - оксид магнію, чай, кава. На живіт - грілку.
Наркотики (діетиловий ефір, хлороформ, спирти та ін) - дати або 0,03 г фенамина, або 0,1 г коразола, або 30 крапель кордіаміну, 0,5 г бромистий камфори. Після цього дати міцний чай або каву. При необхідності робити штучне дихання із застосуванням кисню.
Ртуті сполуки - негайно дати 3 сирих яйця в молоці (1 л). Викликати блювоту. Приготувати шлунковий зонд.
Свинцю з'єднання - дати велику кількість 10-процентного розчину сульфату магнію.
Срібла нітрат - промивання шлунка 2-процентним розчином хлориду натрію. Всередину давати білкову воду, обволікаючі відвари. Робити клізми з розчину хлориду натрію. На живіт класти міхур з льодом.
Фенол - викликати блювоту. Дати вапняну воду або суспензію оксиду магнію (15 г оксиду магнію на 100 мл води. Усього слід дати 500 мл по 1 столовій ложці через кожні 5 хв). Приготувати зонд.
Фторид натрію - дати вапняну воду або 2-процентний розчин хлориду кальцію.
Цинку з'єднання - викликати блювоту. Дати сире яйце в молоці.
Щавлева кислота - викликати блювоту. Дати вапняну воду, касторове масло.
Перша допомога при ураженні електричним струмом. При ураженні людини електричним струмом насамперед слід звільнити потерпілого від дії струму, що може бути досягнуто в залежності від умов наступними шляхами:
а) вимиканням струму (вимикачем, магнітним пускачем, рубильником, вигвинчування пробок або висмикуванням або відключення електричного);
б) перетинанням або перекушуванням одиночних проводів (кусачками із ізольованими ручками, сокирою з сухою ручкою і т. д.);
в) тведеніем проводу від потерпілого сухим ціпком, скляною трубкою чи іншим предметом з не проводить струм матеріалу;
г) відштовхуванням потерпілого, від струмоведучих частини, беручи його за сухий одяг.
Якщо після звільнення від струму потерпілий знаходиться тільки в непритомному стані (тобто діяльність серця та органів дихання не порушена), то досить буває забезпечити потерпілому доступ свіжого повітря і дати понюхати нашатирний спирт. Після приходу в свідомість необхідно звернутися до лікаря.
При наявності електричного удару (відсутнє дихання, не б'ється серце) необхідно негайно почати виробляти штучне дихання. Статистикою встановлено, що заходи з пожвавлення, розпочаті протягом першої
хвилини після поразки, дають позитивний ефект у 90% випадків; ті ж, до яких приступають через 6 хв, всього в 10%.
Перш ніж приступити до штучного дихання, необхідно:
а) швидко звільнити потерпілого від стискує подих одягу, розстебнути комір, розстебнути гімнастерку і ін;
б) звільнити рот потерпілого від сторонніх предметів, видалити вставні зуби і ін;
в) якщо зуби постраждалого міцно стиснуті, слід їх розтиснути і вставити між зубами шпатель, ручку, ложку і ін
Виробляючи штучне дихання, ні в якому разі не можна допускати охолодження потерпілого, необхідно вкривати його, зігрівати пляшками з гарячою водою, грілками. Штучне дихання слід робити безперервно до прибуття лікаря, хоча б його приїзд затримався на кілька годин.
Не можна робити штучне дихання потерпілому, який знаходиться хоч і без свідомості, але дихає. При відсутності у потерпілого серцебиття в деяких посібниках рекомендується одночасно з штучним диханням почати непрямий масаж серця.
Останнім часом розроблено досить багато типів приладів, механізуються процес штучного дихання, причому в деяких приладах одночасно застосовується додавання кисню. Лікарями розроблено також метод штучного дихання "рот у рот».
Для учнів і лаборантів можуть бути корисні наступні поради:
1. При перевірці речовини беріть можливо мала кількість, користуючись чистим і сухим капсулятором, мікрошпателем або фарфорового ложечкою; малікількості прокидалося речовини не зсипайте назад в банку, а викинути у відходи.
2. Якщо речовина невідомо, без етикетки і т. д., відчувати його без вчителя і зберігати в кабінеті не можна.
3. У відсутність вчителя не проводите дослідів з лужними металами, селітрами, бертолетової сіллю, перманганатом калію (сіль), червоним фосфором, алюмінієвим пилом та легкозаймистими речовинами.
5. Не давайте ніяких речовин учням, навіть у старших класах (у випадку нещастя з ними ви відповідаєте в судовому порядку).
4. Щодня перевіряйте наявність протипожежних засобів, особливо пісочних вогнегасників.
5. Готуючи прилади і посуд до дослідів, стежте, щоб вони були чистими (погано промита посуд може іноді призвести до вибуху).
6. Для миття дуже забрудненого посуду з тонкого скла можна використовувати уривки фільтрувального паперу, яєчну шкаралупу; для миття посуду товстостінній застосовують також свинцеву дріб і металеві ланцюжки.
7. Забороняється мити посуд водою з піском, так як при цьому в ній можуть утворитися майже невидимі тріщини, і посуд при проведенні досвіду може тріснути.
8. Якщо при митті сильно забрудненого посуду доводиться користуватися хлоро-водневої кислотою або хромовою сумішшю, надягайте гумові рукавички і захисні окуляри.
9. Після миття жирного посуду з використанням бензину слід її прополоскати теплою водою з лугом, а потім ще холодною водою до повного зникнення запаху бензину.
10. Посуд, забруднену гасом, можна вимити, не вдаючись до бензину, за допомогою 5-10-процентного розчину вапняного молока.
11. Після миття хімічного посуду споліскуйте її дистильованою водою.
12. Встановлюючи чисті пробірки в металеві штативи, стежте за тим, щоб не розбити тонкого дна пробірки.
13. Звертаючись з тонкої хімічної посудом, потрібно завжди пам'ятати, що вона дуже крихка і може бути легко пошкоджена.
14. Якщо велику колбу з рідиною потрібно поставити на кахель, то слід попередньо підкласти шматок картону, листового азбесту і т. д. Щільно закриваючи таку колбу пробкою, не спирайтеся нею на стіл, а тримаєте в руці.
15. При перенесенні заповненого великого хімічного склянки підтримуйте його великими і вказівними пальцями обох рук, доданими до верхньої частини склянки під його відігнутим краєм.
16. Не наливайте гарячих розчинів у вимірювальну і товстостінну посуд, а також нічого не нагрівайте в ній.
17. При відкриванні скляних банок з застрягла притертою пробкою найкраще нагрівати горло банки спочатку теплою, а потім гарячою водою, тримаючи банку горизонтально над водопровідної раковиною і безперервно повертаючи її (якщо в посудині карбід кальцію, воду використовувати не можна!).
18. Перед тим як розбивати в ступці шматки твердих речовин, надягайте захисні окуляри; при дробленні їдких лугів надягайте гумові рукавички.
19. Великої обережності потребує процес висушування вогненебезпечних речовин. Тверді вогне-та вибухонебезпечні речовини краще висушувати на повітрі між листами фільтрувального паперу.
20. При висушуванні твердих вогненебезпечних речовин в сушильній шафі необхідно заздалегідь перевірити його справність, а роботу вести з невеликими кількостями речовини і строго витримувати певну температуру.
21. Роботу, пов'язану з небезпекою займання або вибуху, слід виконувати стоячи і не залишати її без нагляду.
22. Для спіртовок користуйтеся тільки етиловим (денатурованим) спиртом. Використання в них бензину або бензолу суворо заборонено.
23. Перед наповненням спиртівки перевірте, чи достатньо щільно прилягає гніт к. ніпеля. Нехтування цим правилом призводило неодноразово до займання парів спирту і викиду гнота з ніпелем.
24. Наливати спирт можна тільки в погашену спиртівку, навіть у тому випадку, якщо спиртівка має спеціальний отвір з пробкою для заливки пального.
25. Перш ніж користуватися пальниками та лампами, що працюють на рідкому паливі (лампа Бартеля та ін), необхідно ознайомитися з інструкцією, що додається до таких ламп.
26. При роботі з масляною і парафінової лазнями необхідно охороняти їх від перегріву. Запалала масляну баню слід гасити піском або закрити шматком листового азбесту.
27. Слід обережно поводитися з ацетиленом та карбідом кальцію, щоб уникнути пожежі або вибуху.
28. Горючі рідини не можна виливати у каналізацію. Відпрацьовані речовини слід збирати в окремі міцні бутлі для знищення спалюванням (у дворі школи) або регенерації.
29. Якщо випадково проллється легкозаймиста рідина, потрібно:
а) погасити всі пальники і вимкнути електронагрівальні прилади;
б) закрити двері, відкрити вікна і кватирки, після повного зникнення запаху припинити провітрювання;
в) зібрати пролиту рідину ганчіркою або рушником, які слід віджати над великим кристалізатором або ексикаторі, а потім перелити речовина в склянку і закрити її пробкою.

gallery/tb11
gallery/tb5
gallery/рр
gallery/р
gallery/у1
gallery/walter-white-teacher-professor-breaking-bad
gallery/у5
gallery/у4
gallery/у3 (2)
gallery/тб
gallery/у3 (1)
gallery/gg52kvrjdkq